ІСТОРИЧНЕ ПРИКАРПАТТЯ Glossary    Contact Us
Search  
   
Browse by Category
ІСТОРИЧНЕ ПРИКАРПАТТЯ .: 65 років УПА .: В 5-ті РОКОВИНИ БОРОТЬБИ УПА

В 5-ті РОКОВИНИ БОРОТЬБИ УПА

В 5-ті РОКОВИНИ БОРОТЬБИ УПА

П'ять років тому назад в жовтні 1942 р. почали організуватися перші збройні відділи до боротьби з окупантами України. Вони згодом оформилися в єдину Українську Повстанську Армію, щоб успішніше продовжувати боротьбу за побудову Української Самостійної Соборної Держави, щоб успішніше обороняти народ перед терором і грабунком гітлерівських окупантів і сталінських партизанських банд.

Від того моменту вороги знову почули могутню мову української зброї, мову, що єдина їм зрозуміла й єдино для них переконлива. Від того моменту окупантам доводиться дошкульно відчувати таки на собі, що за їхні звірства і грабунки є кому їх карати, і то карати міцно, карати безпощадно.

Грімкою луною покотилася по Україні перша слава про УПА. Весь народ радів кожним найдрібнішим її успіхом. Весь народ прислухався до могутнього гомону відродження української зброї. І цей гомін полонив його. Народ відчув свою велику, сковану окупантом силу. Він горнеться до УПА. Скоро зростають її ряди. Вони постійно поповняються тими, які хочуть зі зброєю в руках мститися за кривди народу і боротися за Українську Самостійну Соборну Державу.

УПА виходить поза межі Полісся і швидко поширюється по інших землях України. За короткий час УПА виросла в поважну силу, яка цілком звільнила від гітлерівців Полісся, Волинь і закріпилася в Карпатах.

А коли на зміну гітлерівським загарбникам в Україну прийшли знову російсько-більшовицькі імперіалісти, УПА сміло поставила чоло і тим окупантам. З непослабленою завзятістю вона продовжує і далі в нових умовах боротися за свої великі цілі повного національного і соціального визволення України.

Славний шлях пройшла УПА від 14 жовтня 1942 р. Проводячи сьогодні перше своє свято, УПА підходить до нього з величезними досягненнями й успіхами. П'ять років її боротьби записані золотими буквами в її історії. Саме ці п'ять років героїчної боротьби УПА посунули значно вперед справу побудови Української Самостійної Соборної Держави і приблизили день нашої остаточної перемоги. Боротьба УПА змобілізувала довкола її великих ідей якнайширші народні маси. В лавах УПА загартувалися кадри безстрашних борців за визволення України. П'ять років її боротьби — це неперевершений вклад в скарбницю наших збройних традицій. УПА сміло може сказати сьогодні про себе, що свої обов'язки на протязі цих п'ятьох років вона виконала цілковито, виконала з честю, гідною свого великого народу.

Разом з Українською Повстанською Армією проводить її велике свято й український народ. Він гордий своєю УПА, відмічає її п'яті роковини з почуттям великої любові до УПА і вдячності їй, і має він чого любити її. Адже ж він виростив! її, він виплекав її, він послав до її лав своїх найкращих синів і дочок, він зв'язав із нею свої найглибші надії і сподівання. І має він за що дякувати своїй рідній Українській Повстанській Армії. Чим же ж він був би без неї? Хто б знав про нього? Хто б карав окупантів за їхні злочини, доконані над ним? До чого доходила б зухвалість і розбещеність окупантів, коли б не було кому карати за їхні злочини?

Це ж УПА зірвала на значній частині України вивіз української молоді на каторжні роботи до Німеччини. Це ж вона масово, цілими поїздами звільнювала цю молодь, коли гітлерівські работоргівці відправляли її в гітлерівську неволю. Це ж вона обороняла населення перед терором дикого гестапо, перед жорстоким грабунком гітлерівських ляндвіртів. Вона криваво відімстилася гітлерівцям за попалені волинські села, за розстріляних і повішених в Києві, Львові, Рівному, Станіславові, Чорткові, за жертви крематоріїв Освенціму, за смерть Мирона-Орлика, Климова-Легенди. УПА також подала населенню надійний захист перед бандами горезвісної сталінської партизанки.

А хто ж, як не УПА, охороняв величезне число українських чоловіків перед їхнім знищенням на фронтах? Це ж вона закликала їх не йти до окупантських армій, не давати своїх голів за імперіалістичні цілі Гітлера і Сталіна. Хто ж, як не УПА, цілковито зірвала в Західній Україні намагання сталінських окупантів масово вивозити робітників на такі ж, як гітлерівські, каторжні роботи в Донбас, на Урал, Кузбас? Кому ж, як не УПА, треба завдячувати такий стан, що в Західній Україні ще до сьогодні не заведено колгоспів, що населення уникнуло голоду? Що сталінські окупанти виробляли б з народом, коли б не було УПА, вистачить поглянути на ті терени, де нема жадної боротьби, або хоч там, де УПА діє слабо. Єдиною обороною населення перед терором МВД і МҐБ є власне УПА. Вона завжди є з народом, вона весь час обороняла й обороняє його. УПА подавала всебічну підтримку та захист нашим братам на землях на захід від лінії Керзона в їхній боротьбі проти варварського переселення, коли ці землі сталінські імперіалісти продали своїм польським агентам. Українське населення цих земель ніколи не забуде, як віддано УПА обороняла його перед польсько-більшовицьким терором.

А скільки слави примножила УПА українському народові, які позиції вона йому завоювала серед інших народів?

Ще в часі гітлерівської окупації УПА провела величезну роботу між полоненими народів ОССР: білорусами, грузинами, азербайджанцями, татарами, узбеками, казахами, туркменами й іншими, що їх воєнні події кинули в Україну. Вислідом цієї роботи були національні відділи цих народів, створені при УПА, була Перша Конференція Поневолених Народів Сходу Европи й Азії, що відбулася в місяці листопаді 1943 р. Вдалі рейди, що їх відбула УПА під час другої більшовицької окупації, на Білорусь, у Польщу, Словаччину, широко рознесли славу про героїчну визвольну боротьбу українського народу. Зокрема два рейди на Словаччину осінню 1945 р. і весною 1946 р. голосним відгомоном відбилися в цілому світі. Рейди стали не тільки доказом сили УПА, вони також яскраво підтвердили ту велику прихильність і ту пошану, що ними тішиться УПА серед інших народів. Напр., осінню 1945 р. населення Словаччини вперше зустрілося з українськими повстанцями, але вони приймали цих хоробрих воїнів, що прийшли до нього аж з-під Станіславова, як найдорожчих своїх гостей.

Сьогодні про УПА знає цілий світ. Боротьба УПА здобуває нам друзів серед усіх волелюбних народів світу.

Говорити, отже, що УПА принесла багато слави українському народові серед інших народів, це значить, говорити замало. На цьому відтинкові УПА перш усього внесла величезний політичний вклад у велику справу єднання народів для спільної боротьби як проти гітлерівських, так і проти сталінських імперіалістів. УПА внесла великий вклад в справу творення єдиного фронту народів поневолених і загрожених російсько-більшовицьким імперіалізмом. Від Першої Конференції Поневолених Народів у 1943 р. ми пройшли шлях, що завершився утворенням Антибільшовицького Блоку Народів (АБН) у 1946 р. і в цьому заслуга УПА велика.

Не диво, отже, що УПА викликала і викликає стільки люті і злоби в наших ворогів. Не диво, отже, що вони намагалися і намагаються знищити її за всяку ціну. Пригадаймо, скільки зусиль докладали гітлерівці, щоб у зародку здушити УПА. Але осягнули те, що УПА росла з кожним днем на їх же таки очах. А як тепер скаженіє і біситься Сталін. Чого тільки не робить він, щоб ліквідувати повстанський рух в Україні. Та все даремно: не помагають ні "великі воєнні операції, ні постійні облави, ні дикий терор.

Сталінські окупанти думали всякими «зверненнями» морально розкласти УПА, та глибоко розчарувалися. В лавах УПА виросли і виховалися борці, з такою сильною мораллю, якої ворогові не зламати. Бійці й командири УПА не вміють капітулювати, вони не знають, що таке здатися ворогові. Без жадного наказу, керуючись тільки національною і повстанською честю, вони воліють самі собі заподіяти смерть, ніж перейти до ворога. Таким масовим героїзмом, як в УПА. не може похвалитися ні один народ у світі, такого героїзму не було досі з історії. То ж зрозуміло, що всі більшовицькі «звернення», «накази» не мали жадного успіху. На них піймалися лише деякі окремі одиниці.

Говорячи про успіхи УПА, ми мусимо виразно сказати собі, що ці успіхи УПА здобула серед неймовірних труднощів. Адже ж УПА весь час мала проти себе величезну перевагу ворога і в людях, і в техніці. До того вона бореться вже більше, як два роки в мирній обстановці, коли ворог не має вже жадних воєнних фронтів. Успіхи УПА куплені кров'ю, куплені дорогоцінними жертвами її бійців і командирів. В боротьбі згинули такі видатні її командири, як перший командир УПА — Клим Савур, перший шеф штабу УПА — ген. Леонід Ступницький, Шеф Головного Штабу УПА — ген. Перебийніс, командуючий великим боєм під Гурбами на Волині — Ясень, прославлений командир Сіроманців ,— Яструб, хоробрий командир повстанських відділів на Вінничині і Кам'янець Подільщині — Саблюк, неустрашимий командир — Перемога, герой Чорного лісу — Різун-Грегіт, командир першого рейду на Словаччину — Прут, герой наступу на польсько-більшовицьке кубло Бірчу — Коник, командир Юнацької Школи «Олені» — Поль і інші.

Ми усвідомляємо втрати, що їх понесла УПА. Болючі нам ці жертви, але жертви не можуть ані залякати, ані зневірити нас. Ми ж знаємо, що без жертв не можна здобути волі. Ми знаємо, що тільки боротьба веде до визволення України. Саме життя навчило нас бачити різницю між тими, що гинуть по-рабськи стоптані ворогом, і тими, що гинуть в боротьбі за Україну. Тих, що згинули за інтереси окупантів на фронтах, тих, що вмерли від голоду, — більше, але їхня смерть без значення для справи визволення України. Зате смерть тих, що впали в боротьбі з окупантами — це животворча смерть, вона кличе до дальшої боротьби, вона наближує день нашого визволення.

Крім цього, всі ми добре знаємо, що втрати ворога багато разів більші за втрати УПА. У кожному бою окупантів завжди гинуло і гине далеко більше, ніж повстанців. До рідких належать бої, в яких було навпаки.

Цей факт не раз дивував нас самих. Він ще більше дивував і дивує як наших ворогів, так і наших друзів. Вони не раз ставлять перед собою питання: в чому ж сила УПА, що дозволяє їй так успішно боротися, і то проти таких імперіалістичних потуг, як гітлерівська Німеччина, а зараз більшовицький СССР? Всі знають, що УПА не користується жадною чужою допомогою, що вона бореться виключно своїми власними силами.

Що є джерелом сили УПА, не менше повинні усвідомлювати і ми самі. Отже, сила УПА в тому, що вона чисто народна армія, що вона вийшла з народу і бореться за його найжиттєвіші інтереси — за його визволення і за побудову Української Самостійної Соборної Держави. Сила УПА в тому, що її підтримує народ, що разом з УПА бореться весь народ. Сила УПА в її мужності, стійкості і героїзмі її бійців та командирів. Сила УПА в її вмілій партизанській тактиці. Ось, що зумовило успіхи УПА, ось, що дозволило їй вести нерівну боротьбу на протязі минулих п'яти років.

Коли вшановуємо з почуттям гордості п'яті роковини героїчної боротьби УПА, утверджується наша віра, в творчі здібності українського народу, в неминучу нашу перемогу. Народ, що видав зі себе таку армію, як УПА, може сміло дивитися на своє майбутнє, може бути впевнений, що він свою державу здобуде.

 

НОВИНИ МІЛІТАРІЇ

Українські та світові новини військової тематики, озброєння армій світу, збройні конфлінкти, бої, війни, уніформа, аксесуари, відзнаки

http://news.ukrcol.com/newnews/index.php?cat_id=%CC%B3%EB%B3%F2%E0%F0%B3%FF



Чи була дана стаття корисна для вас?

Повязані статті

Коментарі користувачів

Додати коментар
No comments have been posted.


.: Powered by Lore 1.5.4