ІСТОРИЧНЕ ПРИКАРПАТТЯ Glossary    Contact Us
Search  
   
Browse by Category
ІСТОРИЧНЕ ПРИКАРПАТТЯ .: Видатні постаті краю .: Несправедливо забутий (Мирослав Ірчан)

Несправедливо забутий (Мирослав Ірчан)

Несправедливо забутий

Мирослава ЗАЙКО. м. Заліщики Тернопільської області

Минуло 110 років від дня народження Мирослава Ірчана — письменника, драматурга, редактора журналів, літописця січового стрілецтва, красномовного трибуна, актора. За 40 років свого короткого життя він пройшов дуже складний, насичений суспільною діяльністю шлях, який замовчувати не варто попри неоднозначні оцінки його творчості.

Мирослав Ірчан — це псевдонім Андрія Баб’юка, уродженця села П’ядиків, що біля Коломиї на галицькому Покутті. Добрий господар, його батько був ще й церковним дяком, писарем, сільським просвітителем, що вплинуло на формування світогляду сина. Ще в дитинстві Андрій влаштував на своєму городі імпровізовану могилу Шевченка — прикотив камінь, витесав на ньому портрет Кобзаря, викарбував слова «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте!», обсадив квітами, доглядав. Відтак був виключений із коломийської гімназії за те, що намалював карикатуру на вчителя, який брав хабарі.

Закінчивши Львівську учительську семінарію, 1914 року записався до Українського Легіону австрійської армії, що звався «Українські Січові Стрільці». З першим полком Дмитра Вітовського, пізніше — державного секретаря військових справ ЗУНР, пройшов усі карпатські походи як стрілець, хорунжий, вістун. Був членом Пресової квартири УСС — як документальний хронікер. Описав бої на Лисоні, Маківці, в с. Конюхах, у Бережанах. Завдяки М. Ірчану нам відомі імена загиблих стрільців.

Служив у полку Василя Вишиваного, офіцера УГА, спадкоємця австрійського престолу, котрий під військовою формою носив вишивану сорочку, а 1937 року став жертвою сталінізму.

1919 року УГА поділилась. М. Ірчан перебував у частинах, що дістали назву ЧУГА — Червона Українська Галицька Армія. Галичани, які повірили більшовицьким гаслам, воювали проти денікінських військ в районах Києва, Умані, Корсуні, Білої Церкви. Разом з М. Ірчаном у ЧУГА служили його земляки із П’ядик — С. Мельничук, П. Шеремета, І. Цепко. Згодом вони повернулися на Галичину, але були розстріляні в польському гетто в Чорткові. А Ірчан залишився. Вступив до лав КП(б)У, працював у політвідділі, лектором військово-політичної школи. Зрештою, мав лише 24 роки... Після завершення громадянської війни, розчарувавшись у політиці диктатури пролетаріату, разом із дружиною-чешкою, що виросла в Україні, виїхав до Праги. Отримавши звістку про розстріл своїх однополчан-земляків у Чорткові, написав драму «Дванадцять», яка йшла в театрах Праги, Братислави, Львова.

1923 року на запрошення канадської української громади виїздить із дружиною до Канади. Редагує українські журнали, дописує до багатьох журналів і газет, пропагує творчість Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, В. Стефаника, Марка Черемшини, О. Кобилянської, організовує ювілейні академії, виголошує доповіді, пише драми, сам їх ставить і грає головні ролі в них.

1929 року радянський уряд і ЦК ВКП (б) запрошують його до Радянської України, обіцяючи гарні умови для творчості, тож письменник з дружиною і дочкою приїздять до Харкова — тодішньої столиці України. Тут М. Ірчан видає ілюстрований громадсько-політичний альманах «Західна Україна», пише романи, повісті, новели, п’єси, що, крім Харкова, ставляться у Києві, Львові, Празі, Канаді і навіть у Москві. Його твори багаті етнографічним матеріалом, життєвими сюжетами, насичені історичними фактами. Він писав про людей, яких знав сам, про ті історичні події, учасником яких був сам. Документально-історичні події описував емоційно, образно, з позицій тогочасних передових ідей, однак це не врятувало його від репресій. 1933 року Ірчан був підступно арештований і ув’язнений на Соловках з тавром «український буржуазний націоналіст». 1937 року, з нагоди 20-х роковин Жовтневої революції, багатьох представників української інтелігенції було відправлено на старій несправній баржі у відкрите море, а молодих допризовників Червоної армії примусили з берега стріляти по «ворогах народу». Так загинули Л. Курбас, А. Крушельницький із синами, М. Зеров, М. Куліш, С. Рудницький (географ), Василь Вишиваний, С. Вітик (з Дрогобича), А. Зайко (з Вінниччини) — усіх 1 111 осіб. І серед них — талановитий покутянин Мирослав Ірчан.

 

http://www.galychyna.if.ua/?culture/2007/8/16/273858/

 

Чи була дана стаття корисна для вас?

Повязані статті

article Забутий світ - коломийські євреї
Забутий світ - коломийські євреї

  9-28-2006    Views: 1041   
article Забутий світ - коломийські євреї
Забутий світ - коломийські євреї

  9-28-2006    Views: 911   

Коментарі користувачів

Додати коментар
No comments have been posted.


.: Powered by Lore 1.5.4