ІСТОРИЧНЕ ПРИКАРПАТТЯ Glossary    Contact Us
Search  
   
Browse by Category
ІСТОРИЧНЕ ПРИКАРПАТТЯ .: Видатні постаті краю .: Степан Стефурак

Степан Стефурак

 27 березня – Міжнародний день театру

 Іван Франко у своїй статті «Руський театр» називав його артистом «дійсно талановитим і заслуженим», українська преса захоплювалась його образами у виставах «Сватання на Гончарівці», «Наталка Полтавка», «Шельменко-денщик», «Підгоряни», «Ревізор». Він народився в селі, де через кілька десятиліть, ті ж герої поставали на сцені вже завдяки місцевим аматорам драматичного гуртка, організованого ще одним Великим Українцем – Степаном Бандерою. 

 

 Його ім»я – Степан Стефурак. Про цього діяча української культури на сьогодні несправедливо призабули як земляки, так і ширша громадськість краю. А були часи, коли театр був чи не найбільш важливим фактором формування суспільної свідомості, а у випадку з українцями Галичини, сценічне мистецтво, значною мірою, спричинилось до відродження та піднесення національних почуттів мас тогочасного населення.

 

 Яскавим явищем у культурному житті Західної України став театр товариства «Руська бесіда» - це було об»єднання «клюбного типу», що діяло у 1861-1939 роках, засноване було у Львові на базі гуртка «Молода Русь»: для плекання товариського життя та скріплення й піднесення національного духа, згожом воно було поширене на Перемишль, Станиславів, Тернопіль та ін. галицькі міста. У 60-8-их роках ХІХ століття Товариство було активним осередком культурно-просвітнього та політичного життя краю. 

 

 На той час театр був важливим для впливу на свідомість мас, але у Львові, та й у Галичині загалом, пануючі позиції займала польська драма, українське театральне мистецтво, незважаючи на вагомі історичні традиції, перебувало у зародковому стані. Саме тому відомий діяч, посол Галицького сейму Ю. Лаврівський опублікував у газеті «Слово» статтю «Проект до заведення руського театру у Львові», а в січні 1864р. подав свої пропозиції до новоствореного товариства «Руська бесіда». 9 січня 1864 року на засіданні театрального відділу товариства було обрано першого директора майбутнього театру – Омеляна Бачинського, а вже 29 березня відбулось відкриття – вистава «Маруся» за п»єсою Г. Квітки-Основ»яненка. З того часу навколо цього театру гуртувались кращі музично-виконавські сили Галичини (музику для постановок писали, наприклад, М. Вербицький, І. Воробкевич, А. Вахнянин…). Вперше західні українці створили професійний театр.

 

 У 23 роки прийшов до театру «Руської бесіди» Степан Стефурак.  На жаль біографічні дані митця, на даний час, є досить скупими. Читаємо у енциклопедіях: «Степа́н Стефура́к (* 16 січня 1846 — † 25 вересня 1888, Львів), актор, один з визначних коміків галицької сцени, родом з с. Старого Угринова (Калущина), 20 pp. на сцені театру «Руської Бесіди» у Львові (1869 — 88). Був особисто знайомим із Іваном Франком, який відгукувався позитивно про талант актора.

 

Кращі ролі: Орендар, війт Чопорій («Сільські пленіпотенти», «Підгоряни» І. Гушалевича), Земляніка і Жевакін («Ревізор», «Одруження» М. Гоголя), Нечипір («Пошились у дурні» М. Кропивницького), Старий козак («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Шельменко, Стецько («Шельменко — волосний писар», «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ'яненка) та ін.

 

У рідному селі ім"ям С.Стефурака названа вулиця, створюється куток пам"яті в місцевому Народному Домі».

 

 Завдяки пресі маємо трохи більше інформації про сценічну діяльність вихідця зі Старогог Угринова. Трупа О. Бачинського почала виступи у Львові 25 серпня 1870 р. До її складу, крім обох Бачинських, увійшли Тит Гембицький, Стефан Стефурак, Люц’ян Круліковський (під сценічним псевдонімомЛюц’ян), відомий згодом на польській сцені, інший дебютант – Тадеуш кальський, який теж перейшов незабаром на польську сцену, а з жінок – дві сестри, Броніслава і Павлина Камінські, Любельська і Смолинська (молодша). У березні 1872 р. угрупування А. Моленцького виходить через непорозуміння між актрисами Т. Бачинською та О. Моленцькою зі складу Руського народного театру і під опікою москвофілів розпочинає свої виступи в м. Сокалі аж у травні 1872 р. До новоутвореної трупи А. Моленцького тепер належать: обоє Моленцькі, Теофіла і Марія Романовичі, І. Гриневецький, С. Стефурак, Л. Падлевська, Осуховська, Антоневська. Саме з цією приватною трупою А. Моленцький удруге навідується до Дрогобича, де виступає з 29 серпня до 10 жовтня 1872 р.

 

 Тогочасна критика відзначала Стефурака як одного з найкращих комічних акторів. У своїй рецензії на виставу, опубліковану у польській газеті «Kurier Lwowski» (1889.- №321.-19.11) І. Франко пишучи про виконання актором Керницьким ролі Шельменка, назвав її «коронною роллю світлої пам»яті Стефурака». Особливо плідними у його творчій кар»єрі були 1882 -1888 роки, коли директорами були І.Біберович та І. Гриневецький.  До складу театральної дружини входили поряд із Степаном Стефураком такі відомі актори як Кость Підвисоцький, Владислав-Казимир Площевський, Пясецький, Данилович, Санецький, Осипович, Кожикевич, а з жінок — Біберовичева, О. Підвисоцька, Танська (пізніша Осиповичева), Пясецька, Стефуракова (Іванна – дружина Степана), далі Тит Гембицький, А. Стечинський, Лясковський, Михайло Ольшанський, Новицький, Курманович, Ольховий, Бенза, Концевич, Гулевич. Українська сцена приманювала до себе талановитих польських діячів, які служили на ній постійно (Пясецькі, Карпінський, Лясоцький, Клішевський, Ольшанський) або виступали  «за-сумісництвом» (Скальський, Борковський, Радван, Бочкай).

 

 Будучи обдарованим актором Степан Стефурак, очевидно, міг спробувати здобути славу і статки перейшовши на польську сцену (такі випадки були). Однак він зберіг вірність своєму народові, вірно служив йому до останнього подиху в своєму короткому, але яскравому життя. Життя українських театралів було нелегким, акторам доводилось працювати у екстремальних умовах: постійна матеріальна скрута, роз»їзди, непристосовані приміщення, утиски з боку влади – все це сповна відчув на собі С. Стефурак. Хоч, як стверджував Іван Франко «в історії нашого національного відродження театр, аж до 1880-их років, не грав ніякої ролі, а в Галичині він і далі (тобто до 1905 р.) не став ніякою культурною силою» театрали з «Руської бесіди» робили все, щоб силу мистецтва використати для піднесення культурного рівня українських, здебільшого – селянських мас. Великий Каменяр високо цінував талант С. Стефурака, співчував йому в життєвих незгодах. У 1893р. у статті «Руський театр» він писав:»Що й казати про артистів і артисток заслужених, талановитих, які одержують по 30, 40, 50, або 60 ринських місячної платні і з того повинні утримуватися, оплатити безперестанні мандрівки й первози, пристаратися вбранням, а не раз навіть реквізиту, потрібних для їхніх ролей; до того повинні заощадити дещо на виховання своїх дітей і на власне забезпечення, щоб колись не довелося за прикладом покійного Стефурака… вмирати майже голодною смертю».

 

 Помер актор у Львові у віці 42-ох років, похований був на Личаківському кладовищі. У рідному села навіть старожили не пам»ятають Стефурака, не залишилось ні родичів, ні однофамільців. (У Стефураків не було дітей). Існує гіпотеза про походження С. Стефурака із учительської родини, в селі збереглось приміщення старої школи, де колись працювали і мешкали, разом із сім»єю, сільські учителі. Був у Старому Угринові ще один продовжувач мистецьких традицій, закладених Стефураком. У 1898-1899 роках (а в Калуші – до 1902 року) тут вчителював Василь Костів – майбутній композитор, фольклорист, хореограф, хоровий диригент, він став відомим під псевдонімом «Верховинець». Закінчив Самбірську вчительську семінарії та музично-драматичну школу імені М. Лисенка. У 30-их роках ХХ ст.., повіривши у радянську пропаганду про «українізацію», емігрував на Східну Україну, де й був репресований, загинув 11 квітня 1938р.

 

 Як уже наголошувалось, діяльність визначного земляка знайшла вияв через кілька десятиліть- свою активну роботу задля національного пробудження селян, майбутній Провідник ОУН розпочав саме із згуртування молоді в драматичному гуртку та церковному хорі. 

 

 У сучасному Старому Угринові збором матеріалів про Степана Стефурака займаються співробітники недавно засновано Угринівського музею імені родини Марчаків (Василь Марчак – один із членів цієї славної родини, також став продовжувачем мистецьких традицій: засновник і диригент сільського церковного хору Середнього Угринова, доброволець дивізії Галичина», у другій половині 40-их років ХХ ст. опинився в еміграції, спочатку в Німеччині, а потім у США, де став диригентом і солістом українського хору в Детройті, активістом місцевого Народного Дому). Для експозиції музею виготовлено портрет артиста, плануються поїздки до місця поховання Стефурака у Львові, опрацювання архівних матеріалів (документи з діяльності театрів, відновлення актовиз записів про народження та смерть обох Стефураків, встановлення їхнього родинного походження, деталізація адрес проживання митців тощо)- все це стане основою пам»ятного кутка в староугринівському Народному Домі.

 

 За десятиліття панування марксистсько-ленінської ідеології нам прищеплювали думку про вищість матеріального начала буття людини. Насправді ж, історія людства доводить, що реальні суспільно-політичні зміни тривалий час готуються на рівні ідеологічно-духовному. Якщо б не було культурно-освітніх сподвижників кінця ХІХ-початку ХХ ст., національне відродження ХХ ст. не мало б жодних шансів. Тож українці мають нарешті усвідомити вагу нематеріальної складової в житті народу, крок за кроком відновлювати, зберігати та популяризувати, і не тільки поміж своїми, здобутки нашої нації, в.ч. і на культурно-мистецькій ниві, щоб довести собі й іншим, що Україна не з»явилась раптом і з нічого, а вистраждана багатьма поколіннями щирих патріотів і просто небайдужих до долі свого краю людей і має шанс відбутись як Велика Держава, в якій, нарешті, головним пріоритетом буде добробут і духовний розвиток громадян.

Тарас Федорів, в.о. директора Угринівського музею імені родини Марчаків



 

Чи була дана стаття корисна для вас?

Повязані статті

article Степан Гавриш - родом з Олешкова
Що ріднить Степана Гавриша з олігархами?

(No rating)  2-26-2007    Views: 933   
article Степан Богданович Гавриш
Степан Богданович Гавриш

  2-26-2007    Views: 1334   
article Степан Бандера Автобіографія
Степан Бандера Автобіографі

  10-18-2006    Views: 1690   

Коментарі користувачів

Додати коментар
No comments have been posted.


.: Powered by Lore 1.5.4