ІСТОРИЧНЕ ПРИКАРПАТТЯ Glossary    Contact Us
Search  
   
Browse by Category
ІСТОРИЧНЕ ПРИКАРПАТТЯ .: Традиційні ремесла та промисли .: Історія пожежної справи у Івано-Франківську

Історія пожежної справи у Івано-Франківську

Із історії пожежної охорони Прикарпаття та Івано-Франківська


Стародавні літописи і результати наукових досліджень наводять численні факти розгулу стихії вогню в різних куточках нашої планети. Під час воєнних лихоліть і в мирний період величезні пожежі не раз вщент спустошували цілі людські поселення, лісові масиви, а ж іноді ставали причиною занепаду навіть окремих цивілізацій.

На території Прикарпаття ще в роки існування Галицько-Волинської держави у ХІІ–ХІІІ столітті та в період частих нападів на нашу землю турецько-татарських завойовників у ХIV-ХVII століттях спопеляючі пожежі неодноразово охоплювали стародавні міста Галич, Коломию, Рогатин, Тисменицю Тлумач, Снятин та інші населенні пункти нашого краю.

Ряд великих пожеж проносились і над колишнім містом-фортецею Станіславом (нині Івано-Франківськ). В історичних джерелах зберігся детальний опис найбільш резонансної із них пожежі-катастрофи, яка сталася 28 вересня 1868 року. . .

В цей день зранку на Лисецькому передмісті у садибі Г. Лотрінгера по вул. Липовій 224 (нині вул. Шевченка, 34) у відкритих печах смажили повидло. Внаслідок поривів сильного вітру жарини вогню запалили численні дерев’яні піддашшя та інші споруди, що знаходились вздовж вулиці. Звідси, біля першої години пополудні, суцільний вогняний вал поширився до центральної частини міста, а до четвертої години пожежа охопила всю південно-східну і західну частини міста. О шостій годині вечора вогонь охопив одну з окрас міста - ратушу, збудовану ще у 1695 році, а уже о дев'ятій годині ратушна вежа впала на площу...

У вогні загинули художні розписи церков, згоріли пошта, готель, суд, театр ратуша, численні торгові крамнички, майстерні, житлові будинки та багато інших споруд. Збитки від пожежі становили більше 1 млн. ринських злотих. На відбудову Станіслава пішло цілих десять років.

Тільки після цієї пожежі міська влада зробила для себе відповідні висновки:

По-перше, було заборонено покривати будівлі спалимими матеріалами, а нові споруди зводились, як правило, з цегли. За виконанням протипожежних заходів суворо стежили, за їх порушення - штрафували.

По-друге, започатковано створення першої регулярної пожежної служби в кількості 36 чоловік на чолі з інспектором. Першим керівником і організатором корпусу професійних пожежних у Станіславі був призначений архітектор міста, будівельник за фахом, Владислав Мюльн.

Остаточне створення професійної пожежної служби в адміністративному центрі Станіславського повіту було завершене в першій половині 1869 року.

Спочатку пожежна команда розташовувалась у орендованих будівлях, які знаходились на місці скверу, що неподалік площі Міцкевича. Згодом, в зв'язку із спорудженням тут будинку дирекції залізниць (нині медична академія), пожежна служба міста була переведена на вулицю Камінського (сучасна вулиця Івана Франка, 6).

В 1924-1928 рр. на цій території збудовано комплекс споруд для пожежної охорони, які в дещо зміненому вигляді збереглися до наших днів.

На озброєнні пожежних в той перІод знаходились бочки, драбини, ручні та парові помпи на кінній тязі, а також різний дрібний пожежний інвентар, які застосовувались для гасіння пожеж та врятування людей. Тільки у 1924 році для пожежної команди Станіслава були закуплені у Відні перші пожежні автомобілі.

Австрійська і польська адміністрації, під владою яких довгі роки знаходились західноукраїнські землі, не дуже дбали про протипожежний захист галицької провінції. Але часті і спустошливі пожежі все ж таки змушували їх вживати заходів до організації протидії вогню.

В кінці XIX і на початку XX століття, насамперед у великих містах Прикарпаття, створюються регулярні професійні пожежні служби. Вслід за Станіславом та Коломиєю споруджуються пожежні депо в містах Городенці, Калуші, Надвірній, Снятині, а згодом - в Долині і Рогатині, на базі яких формуються пожежні підрозділи.

Проте, якщо великі міста були спроможні утримувати платну пожежну службу, то малі містечка і села такої можливості не мали. Їх захист від пожеж могли забезпечити лише добровільні пожежні формування.

Вперше в Галичині добровільне пожежництво було сформоване при пожежно-рахунковому товаристві "Сокіл" у Львові в грудні 1868 року (через два місяці після пожежі в Станіславі - прим. автора). Для організації його роботи створюється постійна пожежна комісія, заступником голови якої став відомий політичний діяч того часу Кость Левицький (родом з Тисмениці).

У сільській місцевості перше пожежно-рахункове товариство "Січ" створене на Станіславщині 5 травня 1900 року в с.Завалля Снятинського району. Його організатором і провідником був відомий адвокат з Коломиї К.Трильовський. Громадськість нашого краю урочисто відзначила 100-річчя з часу заснування цього національно-свідомого об'єднання, яке проіснувало в Галичині до 1924 року.

Подальшому розвитку пожежної справи на Прикарпатті перешкодила Перша світова війна, під час якої у багатьох містах і містечках пожежні команди скоротили свою чисельність, а деякі з них взагалі перестали існувати.

У міжвоєнний період польська влада почала активніше наводити свої порядки, що були дещо обмежені раніше. Чимало пожежних не повернулися з фронту, тому виникла гостра потреба у кваліфікованих кадрах. В цей період в Станіславі, Коломиї, Калуші, Надвірній і Городенці діють курси по підготовці працівників пожежної охорони.

Для професійного об'єднання пожежних ще в квітні 1915 року було створене всепольське товариство св.Флоріана. В 1923 році у Львові створюється Малопольська Спілка пожежної охорони, в керівний орган якої ввійшли Й.Робінзон, Р.Юркевич та Й. Шередзіцький (всі із Станіслава - прим, автора). Пожежний рух почав відроджуватися.

Для професійної підготовки спеціалістів з пожежної справи і для ознайомлення населення з вимогами щодо запобігання пожежам в цей час було видано і ряд фахових видань. (Підручник для пожарничих стягів в містечках і селах, 1927 р., Тактика пожарна, 1928 р., Настанова про охорону від пожеж, 1936 р. та шин).

Замість ручних та парових помп на кінній тязі в пожежні команди стали поступати пожежні автомобілі.

Після возз'єднання західноукраїнських земель зі Східною Україною в адміністративному устрої нашого краю сталися зміни. Замість колишніх 10 повітів 27 січня 1940 року було утворено 37 районів (нині 14). В кожному з них почався процес створення підрозділів професійної пожежної охорони, який затягнувся на довгі роки.

Відсутність у більшості т.зв. селищ міського типу, що являлись тоді районними центрами. відповідної матеріально-технічної бази, кадрового забезпечення, а, головне, коштів для утримання пожежної охорони, привели до утворення в них вкрай малочисельних пожежних команд з примітивним озброєнням, які розміщались, як правило, у пристосованих приміщеннях.

Лише з середини 50-х і на початку 60-х років XX ст. почалось спорудження нових пожежних депо в райцентрах Богородчани, Більшівці, Жаб'є (тепер Верховина). Бурштин, Калуш, Отинія, Рожнятів. Яремче та інших, а деяке збільшення чисельності пожежної охорони сталося тільки після 1966 року.

В цей період на Івано-Франківщині здійснюється інтенсивне будівництво промислових підприємств з пожежо- і вибухонебезпечними процесами виробництва. Серед них Калуський хіміко-металургійний комбінат (тепер ВАТ "Оріана"), Бурштинська ДРЕС (ТЕС), завод "ТОС" (нині фірма "Барва"), Надвірнянський нафтопереробний завод (зараз АТ "Нафтохімік Прикарпаття") та ряд інших об'єктів. відомих далеко за межами України.

На переважній більшості цих виробництв, які мають велике народногосподарське значення, були створені підрозділи професійної, а, починаючи з 1980 року - воєнізованої пожежної охорони системи МВС України.

Пожежна охорона Прикарпаття переборюючи об'єктивні та суб'єктивні труднощі, що пов'язані з різними періодами політичного, економічного та соціального розвитку нашої держави, постійно стоїть на сторожі спокою та безпеки мешканців краю, охороняючи життя людей та національне багатство від пожеж.

Особовий склад пожежної охорони та члени добровільних протипожежних формувань не раз проявляли приклади взірцевого виконання свого службового і громадського обов'язку, мужності, відваги і самопожертви при ліквідації складних пожеж та наслідків аварій на теренах області та за її межами.

Наше завдання - довести до молодого покоління пожежних добрі справи їх попередників, історичні, бойові та трудові традиції пожежної охорони Прикарпаття.

Начальник пожежно-технічної виставки
УДПО УМВС України
в Івано-Франківській області Роман Антонюк


Чи була дана стаття корисна для вас?

Повязані статті

article Перший приватний музей у Івано-Франківську
Унікальну колекцію старожитностей зібрав...

  11-9-2006    Views: 1070   
article Замок у Станіславові
 

  10-19-2006    Views: 1725   
article НАРИСИ ІСТОРІЇ МИТНОЇ СПРАВИ НА ПРИКАРПАТТІ
НАРИСИ ІСТОРІЇ МИТНОЇ СПРАВИ НА ПРИКАРПАТТІ

  12-22-2006    Views: 2979   

Коментарі користувачів

Додати коментар
No comments have been posted.


.: Powered by Lore 1.5.4