ІСТОРИЧНЕ ПРИКАРПАТТЯ Glossary    Contact Us
Search  
   
Browse by Category
ІСТОРИЧНЕ ПРИКАРПАТТЯ .: Видатні постаті краю .: Відомі перекладачі Прикарпаття

Відомі перекладачі Прикарпаття

Андрухович Юрій

(нар. 13 березня 1960, м. Івано-Франківськ) - поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного інституту у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному інституті в Москві (1991). Починав як поет, видав поетичні збірки "Небо і площі" (1985), "Середмістя" (1989), "Екзотичні птахи і рослини" (1991). Разом із В.Небораком та О.Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу (див. "Бу-Ба-Бу: Т.в.о.(...)ри" (1995). У 1996р. захистив кандидатську дисертацію "Б.-І.Антонич і літературно-естетичні концепції модернізму". З прозових творів першим був опублікований цикл оповідань "Зліва, де серце" в журналі "Прапор" за 1989 р. Згодом вийшли друком романи "Рекреації", "Московіада", "Перверзія". Останній роман "Дванадцять обручів" викликав неоднозначну реакцію читачів та критики. Твори письменника перекладено і видано у Польщі, Німеччині, США, Швеції, Росії, Австрії.

 Лесич Ярослав

(Лесич Вадим; Дригинич Ярослав; Ярий Ярослав; справ.: Кіршак Володимир; 25.04.1909, с. Устя, Снятинського р-ну - 24.08.1948, Нью-Йорк, США) - укр. поет, перекладач і літературознавець. Навч. у Станіславській укр. гімназії, Ягайлонському університеті (Краківському) (1931 - 1932) і Варшавській школі журналістики (1938). 1934 - заарештований польською поліцією. 1944 вимушено емігрував до Німеччини, а з 1948 -до США. Проживав у Нью-Йорку. Похований на укр. правосл. цвинтарі у Бавнд-Бруку. Друкується з 1929. Співпрац. із журналами "Назустріч", "Літерат.-науковші вісник", "Ми" і польським "Польсько-укр. бюлетень". У США - член об'єднання укр. письменників "Слово", Нью-Йоркської групи укр. письменників і Пен-Клубу. У львів.-варшавський період видав 3 збірки своїх поезій - "Сонцеблиски" (1930), "Відчиняю вікно" (1932) і "Різьблю віддаль" (1935), в америк. - "Ліричний зошит" (1953), "Поезія" (1954), "Розмова з батьком" (1957), "Крейдяне коло" (1960), "Кам'яні луни" (1964), "Вибрані поезії: 1930 - 1965" (1965) і "Предметність нізвідкіль" (1972). Поезії його ввійшли до антології "Координати" (Нью-Йорк, 1969. - Т.2). Переклав твори Еліота. Автор статей про укр. літературу у "Польсько-укр. бюлетені" та огляду "На межах незавершеного покоління: пости укр. еміграції 1940 pp.".

 Євшан (Федюшка Микола)

(19 травня 1889р., Войнилів Калуського району - 23 листопада 1919р., Вінниця) - критик, літературознавець і перекладач. Закінчив Станіславську гімназію, згодом Львівський університет, де студіював україністику та германістику. Однак завершувати університетську освіту довелося у Відні, бо в 1910 році взяв участь у боротьбі студентської молоді за український університет, через що був позбавлений можливості продовжувати освіту. Саме тоді розгортається активна літературно-критична діяльність Євшана, він виступає в журналах „Бджола”, „Будучність”, „Літературно-науковий вісник”, стає одним з основних авторів журналу „Українська хата”. Період з 1909 року до першої світової війни – найбільш плідний у творчій біографії критика. Він видає у Києві книжку „Під прапором мистецтва”, у якій сформульовані його основні естетичні засади та здійснено аналіз творчості молодих західноукраїнських письменників Петра Карманського, Василя Пачовського, Богдана Лепкого, Ольги Кобилянської, Василя Стефаника. Можна з повною відповідальністю стверджувати, що жодне більш-менш помітне явище тогочасного літературного процесу не пройшло повз його увагу. В багатьох статтях, зокрема „Листах з Галичини”, відбита атмосфера літературного життя краю, дано своє прочитання – переважно нетрадиційне – багатьох сторінок української класики. З початком війни Микола Євшан був мобілізований до війська. Двічі був тяжко поранений. Тоді ж починається діяльність його як публіциста і громадського діяча. У перші дні виникнення Західно-Української Народної Республіки поручик Федюшка-Євшан одразу ж став її оборонцем. Став за покликом серця, оскільки залишатись осторонь тих бурхливих подій, що стрімко відбувалися довкіл, не міг. 31 жовтня 1919 року він виголошує свою знамениту промову „Великі роковини України”, присвячену річниці проголошення Західноукраїнської Народної Республіки. 23 листопада того ж року Микола Євшан помирає від тифу. Тільки тридцять років відміряла йому доля. З них трохи більше десяти він віддав літературі, написав і опублікував понад 170 літературно-критичних та публіцистичних творів, переклав української мовою цілий ряд філософських та літературознавчих праць німецьких, польських, чеських, італійських авторів.

 Баб'юк Андрій

(14.07.1896р., с. П'ядики, Коломийщина-1937р. загинув у Гулазі) - письменник, публiцист, перекладач, драматург, видавець. Літ.псевдоніми - Мирослав Ірчан, Абба, І.Мірко, Усус, Юрко Ропша та ін. Автор понад 50 книжок, зокрема: збірка новел "Сміх Нірвани"(1918р.), дилогії "Трагедія Першого травня"(1923р.) і "В бур'янах" (1925р.), збірки оповідань "Проти смерті"(1927р.), "Осінь в димах"(1931р.), п'єс "Дванадцять"(1922р.), "Родина щіткарів"(1923р.), "Підземна Галичина"(1926р.) та ін.

 Гординський Святослав

(крипт, і псевд.: С.Г.; с.г.; Гор.С.; Буревій Юрій, Палиця Іван; 30.12.1906 p., м.Коломия - 08.05.1993 р., м.Нью-Йорк, США) - поет, перекладач, художник, мистецтвознавець. Навчався у Львівській академічній гімназії, Львівському університеті, у мистецькій школі О.Новаківського, у Берлінській художній академії, в Академії Жуліян і Модерній академії Ф.Леже у Парижі. У 1931р. - один з організаторів Асоціації Незалежних Українських Мистецтв (АНУМ). З 1944р. - у Мюнхені, з 1949р. - у США. Автор поетичних збірок "Барви і лінії" (1933; відзначена премією Товариства українських письменників і журналістів ім.І.Франка 1934), "Буруни" (1936), "Словака каменях" (1937), "Вітер над полями" (1938), "Легенди гір" і "Сім літ" (1939), поеми "Сновидів" (1938); праць "Слово про Ігоріїв полк" і українська народна поезія" (1936), "Фр. Війон. Життя і твори" (1971). Переклав і видав українською мовою антологію "Поети заходу" (вірші Горація, Овідія, В.Гюго, Ш.Бодлера, Г.Аполлінера, Е.Верхарда, Дж.Байрона, Й.В.Гете, Ю.Словацького та ін.; 1961). Його перу належать статті про Т.Шевченка як художника, про український іконопис, українську версифікацію. Здійснив художнє оформлення ряду літературних видань, зокрема "Книги Лева" Б.І.Антоновича.

Ільницький Василь

(псевд.: Денис, Денис з Покуття; Денис із-над Серета; 22.04.1823 р., с. Підпечари, нині Тисменицький район -15.04.1895 p., там же) - письменник, перекладач, історик, педагог, громадсько-культурний діяч. Навчався в гімназіях Станиславова, Тернополя і Львова. Студіював у Львівському і Віденському університетах (зак. 1843). Учителював в гімназіях Станиславова, Тернополя і Львова. Учасник Львівського собору "руських" (українських) вчених (1848). У 1884 - 1887рр. - голова "Руського Товариства Педагогічного". Член - засновник "Просвіти" (1868). Друкувався у часописах "Мета", "Правда", "Зоря", "Неділя". Видавець альманаха "Дарунок руським дівицям на новий рік 1871". Автор оповідань і повісті з народного життя, зокрема: "Коваль клепле, поки -, тепле" (1863), "Дурний Івась" (1865), "Суджена" (1871), "Горбатий" (1877), "Роман Дуля" (1881) та ін.; історичної драми "Настася" (1872), 'сторичного оповідання "Князь руський Роман Данилович" (1883); низки літературознавчих та історичних статей.

 Дучимінська (Решетилович) Ольга-Олександра

(псевд. і крипт. Остапівна Ірма; Барвінок Олег; Лучинська Ольга; Поважна; Поважна О.; Рута; Рута О.; Ольга Д.; 08.06.1883р., с. Миколаїв, Львівщина - 24.09.1988р., м. Івано-Франківськ) - письменниця, журналістка, перекладачка, етнограф, педагог, громадська діячка. Навчалася в Інституті шляхетних дівчат у Перемишлі.1915 - 1916рр. - настоятелька бурси св.Ольги у Львові; 1918 - 1919рр. -у державному апараті ЗУНР. 1919-1922рр. - учителька у с.Ценева (нині - Рожнятівський район) і с.Тяпче( 1922- 1927рр.), нині Долинський район. 1927- 1930рр. проживала у Празі, де познайомилася з О.Олесем, Н.Королевою і В.Антоновичем. 1934 - 1939рр. - співробітниця коломийського журналу "Жіноча доля" і журналу для дівчат "Світ молоді", де співпрацює з І.Кравченко, С.Русовою, Н.Королевою, Д.Віконською, С.Яблонською, І.Вільде, В.Сіменович, І.Зубенком та ін. (ще 1912р. в Коломиї за участі К.Малицької та О.Дучимінськоїбуло відновлене видавництво "Жіночої бібліотеки". У Коломийській газеті "Прапор" за 1912р. О.Дучимінська чи не вперше в галицькій публіцистиці надрукувала статтю про російського вченого і письменника Ломоносова). Співпрацювала також з Львівським часописом "Наша хата". Ольга Дучимінська була свого часу на зразок особистого секретаря Наталії Кобринської, а по її смерті - розпорядницею заповіту Н.К. 1939 - 1941рр. Ольга Дучимінська - науковий працівник Етнографічного Музею у Львові, займалася організацією музеїв, з експедицією АН УРСР їздила по Гуцульщині та Бойківщині з Дослідженням фольклорно-етнографічних і мистецьких пам'яток. Працювала над монографією "І.Франко - етнограф". У роки фашистської окупації дала захисток Ірині Вільде у Львові, чоловіка якої розстріляли гітлерівці. Для української культури Ольга Дучимінська врятувала Олексу Новаківського і цілу групу українських художників і письменників, які втікали від сталінських репресій. Була засуджена до 10 років. Після звільнення у 1960р. не мала постійної прописки, постійно переслідувалася КДБ. Ольга Дучимінська друкувалася з 1905р. Авторка поетичної збірки "Китиця незабудьків" (1911р.) яку прорецензували Н.Кобринська, І.Нечуй-Левицький і С.Чарнецький, повісті "Еті" (1945р.), посмертної збірки зібраних творів "Сумний Христос" (Львів, 1992р.), виданої стараннями директора Музею Івана Франка Романа Горака та внука Ольги Дучимінської - І.Мигули, куди ввійшло 26 прозових творів. Ольга Дучимінська переклала з чеської мови спогади К.Свєтлої "З наших боїв і змагань" (1912), оповідання Ю.Зеєра "Самко Птах" (1926), уривок повісті "Бабуся" Б.Немцової (1932). Авторка спогадів про О Кобилянську і Н.Кобринську, фольклорно-етнографічних записів, які зберігаються в ІМФЕ ім.М.Рильського ПАН України.

Еленюк Василь

(псевд.: Наварський Степан, Наварський С; 1901 р., с. Тростянець, Снятинщииа -1937 p.) - публіцист, перекладач, політичний діяч. Член революційного комітету у Тростянці 1920). Член КПЗУ з 1923р. Делегат II з'їзду КПЗУ (1925). Працював у Харкові в часописі "Вісті" і диктором радіо. Член Одеської філії письменницької організації "Західна Україна". Друкувався у часописах "Західна Україна", "Металеві дні" (Одеса), "Вікна" (Львів, 1932), "Комсомолець України" (1929). Автор спогадів про Заболотівську першотравневу демонстрацію 1924р. (які надіслав до часопису "Українські щоденні вісті" (Нью - Йорк, 1924). Репресований НКВС, розстріляний.

 Климкович Ксенофонт

(17.01.1835р., с. Хотимир, нині - Тлумацького району Івано-Франківської обл.-19.10.1881р.) - український письменник, перекладач. Був редактором львівських журналів "Мета" (1863 - 65) і "Основа" (1872). Друкував вірші в різноманітних періодичних виданнях, перекладав чеської, польської, французької літератури. Переклав німецькою мовою ряд творів Т.Шевченка і Марка Вовчка. Автор вірша "На вічну пам'ять Тарасови. 1865р. Ксенофонт Климкович входив до "Виділу Театрального" товариства "Руська Бесіда". На знак протесту проти засилля у товаристві "Бесіди" москвофілів (на чолі з Б.Дідицьким), які ополчилися проти молодої української сцени, вийшов з його складу. В 1870р. - К.Климкович входив до Театрального комітету при товаристві "Бесіди" (до нього тоді входили також: Димет, Коссак, Н.Устіянович, Олекс.Огоновський, Дейницький, Ільницький і Целевич).

 Левицький Остап

(літ. псевд. - Остап Ковбасюк 02.10.1834p., с. Раковець, нині- Городенківського району - 13.06.1903p., м.Станиславів, нині - Івано-Франківськ) - педагог, письменник, перекладач, громадське- культурний діяч. Закінчив Львівський університет (1869р). Працював учителем гімназій; з 1878р. і до кінця життя викладав польську, німецьку та українську мови в реальній школі Станиспавова. Почав писати польською мовою (сатирична поема "Біженці", 1863), а з 1867р. -українською мовою: поезії "Під вечір", "Любов" та ін. Перекладав твори Т.Гейне, п'єси Й.В.Гете, Г.Лессінга, переробив на мелодраму оперу С.Монюшка "Галька" (для галицького театру). Написав "Читанку руську для четвертої кляси шкіл народних в Галичині". Співпрацював з часописами "Страхопуд" (Відень), "Русь" (Львів); активно працював у філії "Просвіти" та "Руської Бесіди", популяризував творчість Т.Г.Шевченка (09.03. 1 879р. на загальних зборах членів станиславівської Просвіти" виступив з популярним викладом, присвяченим Кобзареві; 1869р. у часописі "Правда" опублікував поему "Тарас!").

 Андрусяк Михайло

Народився у Вербівцях на Городенківщині. Перекладач, педагог, журналіст. Автор художньо-документальних повістей «Студені милі», «Ув'язнена скрипка», «Криваві роси сорокових», «Грані болю», «Брати грому», книжки оповідань «Біла душа», автор-упорядник книжок «Христос воскрес» і «Торба галицьких анекдотів». Працює головою правління ВАТ «Коломийська друкарня імені Шухе-вича».

 Ганущак Василь

Народився 25 січня 1949 р. в давньому й мальовничому с. Микитинцях на Косівщині. Закінчив місцеву восьмирічну школу (1964), після неї — Рогатинський зооветеринарний технікум (1968). Навчався у Львівському державному університеті імени Івана Франка (1970-1973), був головою університетської літературної студії „Франкова кузня”. Заочно закінчив Літературний інститут ім. Ґорького у Москві (1984). У 1985—1990 pp. —- кореспондент газети «Комсомольський прапор» (тепер «Світ молоді»). Від лит» 1990 р. аж до припинення виходу газети в світ — заступник редактора тижневика «Новий час» (м. Івано-Франківськ). З жовтня 1999 по травень 2000 р. — редактор тижневика «Оріана» (м. Калуш). Навчався в аспірантурі інституту літератури АН України У Києві. Вивчав творчість українських письменників Румунії, Словаччини, Польщі. Поет, публіцист, перекладач, літературний редактор. Друкувався в регіональній та всеукраїнській пресі альманахах та колективних збірниках «Вітрила-85», «Калиновий спів». «Відлуння», журналах «Жовтень», «Дніпро», «Вітчизна», «Всесвіт», «Барвінок», «Дзвіночок», «Перевал», «Сучасність» тощо. Переклав з білоруської мови поему Ніни Мацяш «Олекса Довбуш», яка вийшла спецвипуском газети «За незалежність» (1995). Автор поетичної збірки «Відрух» (Івано-Франківськ, 1991).

 Короташ Олег

Народився 8 березня 1976 року в м. Івано-Франківську в сім'ї студентів-медиків. Автор книги поезій і перекладів «Світ блукаючих висновків» (1997). Учасник поетичної антології «Дев 'ятдесятники» (1998). Учасник поетичної антології «Z wyobraznia» (м. Краків, Польща) (2000). Автор проекту та упорядник поетичної антології «Цех поетів» (2000). Публікувався в численній українській періодиці. Навчається на філософському відділенні Ягелон-ського Університету (м. Краків, Польща). Член краківського Братства Поетів. Член Національної Спілки письменників України з 1997 року.

 Онишко Анатолій

Народився 6.08.1940, м. Стрий Львівської обл. — перекладач і поет, член Національної Спілки письменників України (від 1998 p.). З квітня 1963 р. мешкає в Калуші, куди приїхав на будівництво хімічного комплексу. Дебютував добіркою віршів Генріха Гайне і блискучим перекладом «Ворона» («Крука») Едгара По, який тепер увійшов до хрестоматій, у львівському «Жовтні» в 1972 p., ним привернув до себе увагу Г. Качура та відомого літературознавця і перекладача Ш. Качуровського з Мюнхена. Переклав укр. мовою кілька оповідань Айзека Азімова, повість Роберта Шеклі «Координати чудес», «Так казав Заратустра» Фрідріха Ніцше, «Поему про Старого Мореплавця» С. Колріджа. В доробку А. Онишка переклад з нім. мови повісті «Загибель Пасту» К. Амері, шість пригод давньонімецького епосу «Пісня про Шбелунгів», стаття «Різнобіжні паралелі» («Всесвіт», «Перевал»), практично вся поетична спадщина Едгара По, «По той бік добра і зла» Ф. Ніцше, праця Дж.Коляски «Партнерство тиранів» (уривки — в «Новому часі» за 1998 p.), окремі переклади з польс., білор., нім., англо- та іспаномовної поезії, власні вірші. Разом з П. Таращуком переклав роман М. П'юзо «Останній дон» «Всесвіт», 1997-98), соціологічне дослідження Юргена Габермаса «Структурні перетворення у сфері відкритости» (Льв. «Літопис», 2000). Завершує роботу над знаменитою «Історією Візантії» Г. Остро-горського. Друкувався в багатьох часописах. Вільно володіє кількома мовами.

 Ярош Ярослав

Народився 3 серпня 1950 року в селі Королівка поблизу Коломиї на Івано-Франківщині. Перший вірш (пісню) надруковано в міськрайгазеті 1965 року. Випускник факультету журналістики Львівського університету імені І. Я. Франка (1973). Працював у редакціях газет — районних Тлумацької і Городенківської та обласної молодіжної. Живе в Івано-Франківську з 1970 року. Перша збірка віршів — «Ярінь» (1978). Спектаклі за п'єсами Ярослава Яроша були поставлені та ідуть (від 1983 року) на сценах професійних театрів — Івано-Франківська, Чернігова, Хмельницького... Поет, драматург, прозаїк. Публіцист, літературознавець, перекладач. Громадський діяч і режисер. Композитор і художник. Редактор, історик, фольклорист. Псевдоніми — Яромир Славич, Славомир Явір, Назар Мечияр, Василь Софіюк, Степан Василик... Першим в Україні (у січні 1989 року) вивів на сцени Івано-Франківська, Коломиї, сіл краю обрядове, наповнене політичною сатирою і дошкульним гумором, новорічне рядження «Меланку». Започаткував у прикарпатській журналістиці одночасно з випуском газет брошуровані видання художньо-публіцистичних додатків (див. «Вперед» - 2.08.1990, «Світ молоді» - 25.09.1990, 19.02.1993, «За незалежність» — 16.09.1995). Організував і провів великі літературно-мистецькі вечори, сценічні композиції, приурочені Володимиру Івасюку та Івану Миколайчуку (1989), Сильвестру Яричевському (1990), Олексі Довбушу і Францішку Карпінському (1988, 1990, 1995), репресованій родині Крушельницьких (1989, 1994-95), Івану Франку, Лесі Українці, розстріляним українським письминникам (1989, 1993, 1996), Вічноюним Героям Крут (1998)... Автор шістнадцяти книжок поезії, драматургії... Голова ради Клубу творчої інтелігенції Прикарпаття з 1988 року. Член ради Національної Спілки письменників України... Ювілейні творчі вечори, присвячені 50-літтю від дня народження і 35-річчю творчої праці Яр. Яроша, відбулися в Івано-Франківській філармонії та Коломийському драмтеатрі, в Городенці, Надвірні, Снятині, інших містах і селах Прикарпаття, (див. газ. «Літературна Україна» — 29.03.2001, № 12, стор. 4).

Весоловський Ярослав

(22.02.1881, с. Молод яти н, тепер Колом, р-ну. — 21.06.1919, Віллішгоф біля Відня; псевд.: Охрім Будяк, Олег Сатир) - укр. перекладач, публіцист, видавець і журналіст. Закінчив Коломийську гімназію та юридичний факультут Львівського університету. Учасник радикального руху на Коломийщині. Референт укр. і рос. преси в Міністерстві закордонних справ ЗУНР у Відні. Редактор тижневика «Поступ» (Коломия, 1902-1904), газет «Буковина» (1904-1906) і «Діло» (1910-1912) та додатка до нього «Неділя», видань товариства «Просвіта» (з 1907). З 1914 працював у Відні, підготував до друку альманах «З кривавого року» (вийшов після його смерті), календар «Просвіти» на 1915 рік. Автор, численних віршів та оповідань, статей про Т. Шевченка, І. Вагилевича і Л. Гринюка, переклав твори Л.Андреева, В. Ґаршина. М. Горького, В. Короленка, М. Лєрмонтова, М.Лескова. С. Надсона, Н Некрасова. А. Пушкіна, Л. Толстого, А. Чехова, Б. Б'ернсона, Г. Гайне. С. Жеромського, Б. Пруса, Д. Пшибишевської, упорядкував і видав збірку «Для всіх» (1908), «Як судили Мирослава Січинського» (1909) і власний переклад з рос. «Як Наполеодор світ воював і сам в неволю попав» (1902). Листування з І. Франком, В.Стефаником, О. Маковеєм та ін.

 

http://www.lib.if.ua/dbase

Чи була дана стаття корисна для вас?

Повязані статті

article Відомі діаспоряни вихідці із Прикарпаття
Лепкий Лев

  10-26-2006    Views: 2721   
article Відомі скульптори Прикарпаття
Довбенюк Володимир

  10-26-2006    Views: 4162   
article Відомі народні майстри Прикарпаття
Аронець Василь

  10-26-2006    Views: 6679   

Коментарі користувачів

Додати коментар
No comments have been posted.


.: Powered by Lore 1.5.4