ІСТОРИЧНЕ ПРИКАРПАТТЯ Glossary    Contact Us
Search  
   
Browse by Category
ІСТОРИЧНЕ ПРИКАРПАТТЯ .: Видатні постаті краю .: Відомі поети Прикарпаття

Відомі поети Прикарпаття


Андрухович Юрій

(нар. 13 березня 1960, м.Івано-Франківськ) - поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного інституту у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному інституті в Москві (1991). Починав як поет, видав поетичні збірки "Небо і площі" (1985), "Середмістя" (1989), "Екзотичні птахи і рослини" (1991). Разом із В.Небораком та О.Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу (див. "Бу-Ба-Бу: Т.в.о.(...)ри" (1995). У 1996р. захистив кандидатську дисертацію "Б.-І.Антонич і літературно-естетичні концепції модернізму". З прозових творів першим був опублікований цикл оповідань "Зліва, де серце" в журналі "Прапор" за 1989 р. Згодом вийшли друком романи "Рекреації", "Московіада", "Перверзія". Останній роман "Дванадцять обручів" викликав неоднозначну реакцію читачів та критики. Твори письменника перекладено і видано у Польщі, Німеччині, США, Швеції, Росії, Австрії.

 Лесич Ярослав

(Лесич Вадим; Дригинич Ярослав; Ярий Ярослав; справ.: Кіршак Володимир; 25.04.1909, с. Устя, Снятинського р-ну - 24.08.1948, Нью-Йорк, США) - укр. поет, перекладач і літературознавець. Навч. у Станіславській укр. гімназії, Ягайлонському університеті (Краківському) (1931 - 1932) і Варшавській школі журналістики (1938). 1934 - заарештований польською поліцією. 1944 вимушено емігрував до Німеччини, а з 1948 -до США. Проживав у Нью-Йорку. Похований на укр. правосл. цвинтарі у Бавнд-Бруку. Друкується з 1929. Співпрац. із журналами "Назустріч", "Літерат.-науковші вісник", "Ми" і польським "Польсько-укр. бюлетень". У США - член об'єднання укр. письменників "Слово", Нью-Йоркської групи укр. письменників і Пен-Клубу. У львів.-варшавський період видав 3 збірки своїх поезій - "Сонцеблиски" (1930), "Відчиняю вікно" (1932) і "Різьблю віддаль" (1935), в америк. - "Ліричний зошит" (1953), "Поезія" (1954), "Розмова з батьком" (1957), "Крейдяне коло" (1960), "Кам'яні луни" (1964), "Вибрані поезії: 1930 - 1965" (1965) і "Предметність нізвідкіль" (1972). Поезії його ввійшли до антології "Координати" (Нью-Йорк, 1969. - Т.2). Переклав твори Еліота. Автор статей про укр. літературу у "Польсько-укр. бюлетені" та огляду "На межах незавершеного покоління: пости укр. еміграції 1940 pp.".

 Лесів Ярослав

(3.01.1945, с. Лужки, Долинського р-ну - 10.10.1991) -укр. поет, священик УГКЦ, багаторічний в'язень совісті і борець за Волю України. Член СГТУ (з 1993). 1965 - член підпільної організації Укр. Нац. Фронт (УНФ), за що був засуджений до 6 років тюрми. Столяр на Болехівському лісокомбінаті. 1979-друге ув'язнення, 1981- трете - 5 років таборів суворого режиму. Знайомий з політв'язнями — братами Горинями, О.Заливахою (див.). Після звільнення член комісії захисту УТКЦ. Учасник голодування у Москві і голодування студентів у Києві. 27.12.1988 єпископ П.Василик (див.) висвятив його на священика. Долинський декан Івано-Франківської єпархії УГКЦ. Загинув при нез'ясованих обставинах. Автор поетичних збірок "ТТ (тюремна тиша)" (Івано-Франківськ. 1992), "На лінії болю" (Івано-Францівськ, 1992), "У небі пісня обірвалась" (Львів, 1992), чисельних публікаці і в Україні і за її межами ("Хрестоматія укр. реліг. літ-ри". Мюнхен, 1988. - Т. 1). Див. "Франкова криниця" тощо.

 Гадзінський Володимир

(псевд.: Иосиф Гріх, Оспар Редінг, Трильський; 21.08.1888 р., м. Краків -11.08.1932 р., м. Одеса) - культурно-освітній діяч Станиславова, український поет, публіцист. Залишив спогади про визначних людей краю, в т.ч. і про І.Франка. 1906 - 09р. - навчався у Львівській вищій політехнічній школі; 1910-1913 pp. - у Віденському університеті; 1914 - 1917 pp. - на фронтах імперіалістичної війни. В 1917р. - на Наддніпрянській Україні. З 1920р. - в Одесі. Начальний редактор революційно-демократичного тижневика "Републиканець" (1.01.1919р. - 25.04.1919р., з 25.04.1919р. -"Республіканець") - органу "Селянсько-робітничого Союза" у Станиславов! (вул.Сапіжинська, 23). Гасло: "Боротьбою здобудеш ти право своє." Гадзінський Володимир - автор ст. "Сучасна хвиля а українське селянство" ("Републиканець". - ч.І. - 1919р., 1 січня). Друкувався з 1908р. Член Спілки пролетарських письменників "Гарт", літературних організацій "Арена", "СІМ", ВУСПП. Автор поетичних збірок "З дороги" (1922р.), "Не-абстракти" (1927р.), поем "УСРР", "Айнштайн", "Земля" (всі - 1925р.), "Заклик Червоного Ренесансу" (1926р.), "Розум" (1929р.), фантастичної повісті "Кінець" (1927р.), збірки статей і рецензій "Фрагменти стихій" (1927р.), критико-біографічних розвідок про творчість Є.Григорука, Г.Михайличенка, В.Чумака. Вірші Гадзінського витримані в дусі т.зв. наукової поезії.

 Гординський Святослав

(крипт, і псевд.: С.Г.; с.г.; Гор.С.; Буревій Юрій, Палиця Іван; 30.12.1906 p., м.Коломия - 08.05.1993 р., м.Нью-Йорк, США) - поет, перекладач, художник, мистецтвознавець. Навчався у Львівській академічній гімназії, Львівському університеті, у мистецькій школі О.Новаківського, у Берлінській художній академії, в Академії Жуліян і Модерній академії Ф.Леже у Парижі. У 1931р. - один з організаторів Асоціації Незалежних Українських Мистецтв (АНУМ). З 1944р. - у Мюнхені, з 1949р. - у США. Автор поетичних збірок "Барви і лінії" (1933; відзначена премією Товариства українських письменників і журналістів ім.І.Франка 1934), "Буруни" (1936), "Словака каменях" (1937), "Вітер над полями" (1938), "Легенди гір" і "Сім літ" (1939), поеми "Сновидів" (1938); праць "Слово про Ігоріїв полк" і українська народна поезія" (1936), "Фр. Війон. Життя і твори" (1971). Переклав і видав українською мовою антологію "Поети заходу" (вірші Горація, Овідія, В.Гюго, Ш.Бодлера, Г.Аполлінера, Е.Верхарда, Дж.Байрона, Й.В.Гете, Ю.Словацького та ін.; 1961). Його перу належать статті про Т.Шевченка як художника, про український іконопис, українську версифікацію. Здійснив художнє оформлення ряду літературних видань, зокрема "Книги Лева" Б.І.Антоновича.

 Дяченко Михайло

(25.03.1910р., с.Боднарів - 23.02.1952р., с.Дзвиняч) - український поет, журналіст, редактор підпільної газети ОУН-УПА "Шлях Перемоги" (1945 - 1947рр.) і, ймовірно, неперіодичного, повстанського часопису "Чорний ліс" (1947 - j 1950рр.). Член Української Головної Визвольної Ради (УГВР). Крайовий провідник} ОУН з пропаганди "Гомон", підписувався "Марко Боєслав з с.Боднарова" (літ. псевдонім). У 1936р. - видання: дві книжечки станиславівського поета Михайла Дяченка: "Іскри". Збірка поезій (43 стор.) та "Земля плаче". Агітка двух відслонах накладом автора (16 стор.). Чергова збірка Миха Дяченко була видана 1938р. -"Юні дні" (48 стор.). У вересні 1939р. арештований органами НКВС, втік з стан№ славівської в'язниці. У 1939 - 1941рр. - па вигнанні у Холмщині, де Марко Боєслав активно пропагує слово великого Кобзаря; у 1940р. вдало поставив у селі Волоскові виставу "Назар Стодоля". Створив у національно-революційному підпіллі низку найкращих віршів, серед яких - "Великому Кобзареві" (15.11.1948р.) і "Заповіт борців" (29.12.1948р.). Пісні Михайла Дяченка на його слова співали в УПА і збройному підпіллі. Його поеми ще до війни були відомі читачам краю. Був співцем визвольних змагань 1918-1920рр.

 Карпінський Франтішек

(04.10.1761р., с.Голосків, Коломийщина 16 09 1865р., с.Хоровщизна (Білорусь) - польський поет.Залишив цікаві "Памєнтнікі" ("Спогади"), в яких з повагою розповідає про гордих, благородних, мужніх заступників народу - опришків на чолі з О.Довбушем та його наступником - Василем Баюраком (був свідком його страти у Станіславі 25.06.1754р.) та про їх героїзм, відвагу, з якими йшли на смерть заради своєю рідної Гуцулыцини. У "Спогадах" письменник зафіксував реальні факти жорстокого ставлення польської шляхти до прикарпатського селянства. 1782р. у Львові видав поетичну збірку "Забави віршем і звичаєві картинки". Його коляда "Бог народився - темна сила відступає" (1792р.) нині звучить у кожній польській хаті у Різдво. В його ідиліях "До Юстини" та "Лаура і Філон" відчувається сплив простоти української народної пісні. Якраз першу ("До Юстини. Скарга про весну"), відому ще під назвою "Верніться, пісні родимі!", майже дослівно переклав член "Руської трійці" М.Шашкевич. На місці будинку батька Ф.Карпінського у с.Голоскові була встановлена каплиця, на ній 4 серпня 1901р. відкрита меморіальна дошка на честь поета. А 16 вересня 1880р. у Коломиї було споруджено пам'ятник Ф.Карпінському (не зберігся).

 Красівський Зенон (Зіновій)

(12.11.1929 p.-20.09.1991р.) - колишній голова проводу ОУ Н в Україні. Багатолітній в'язень тюрем і концтаборів, поет-публіцист і громадсько-політичний діяч. Шкільні роки пройшли в умовах польської, німецької та радянської окупацій. Після закінчення середньої школи аж до арешту 1949 року перебував на нелегальному становищі у Львові. Засуджений на 5 років тюрми і пожиттєве заслання. В 1953р. був звільнений з-під варти і засланий етапом в Караганду, де внаслідок аварії на шахті стає інвалідом. В 1964 році стає членом підпільного Українського Національного фронту (УНФ) і є співавтором його програмних документів "Тактика УНФ" та редактором журналу "Воля і Батьківщина". В той час написав збірку віршів "Месник" та історичний роман "Байда". За збірку віршів "Невольницькі плачі" і поему "Тріумф Сатани", що їх Красівський написав у Владимирській в'язниці, його в 1972 році переміщують до спеціальної психіатричної лікарні-в'язниці, спочатку в Смоленськую відтак - у Львові й Бережниці, де перебуває аж до звільнення в липні 1978 року. 12 березня 1980 року Красівського утретє заарештовують і без суду засилають на Сибір для відбуття решти покарання з 1967 року. Після повернення на Україну 1987 року Зіновій Красівський ініціює створення ряду партій і громадсько-політичних рухів. В листопаді 1995р., з нагоди 66-річчя з дня народження 3.Красівського у його рідному селі Витвиці (Долинський район) урочисто відкрито пам'ятник. Автори: заслужений художник України Богдан Романець, художниця (уродженка с.Витвиця) Любов Витвицька і районний архітектор Роман Козій. Пам'ятник споруджений на добровільні пожертвування.

 Красовський Андрій

(літ.псевд. Андрій Грім; 02.12.1904p., с.Рожнів, нині Косівський район - 22.08.1942p., розстріляний НКВС) - письменник, поет-самоук, належав до групи селянських пролетарських письменників. Автор багатьох віршів, поем, оповідань, кількох повістей з життя галицького села 20-30-х років, зокрема "Сон галицького села" (1927р., окрема книжка, вийшла в Канаді). Творчо спілкувався з В.Стефаником, А.Крушельницьким, Я.Галаном, П.Козланюком. Друкувався в журналах "Вікна", "Нові шляхи". 26.11.1939р. арештований НКВС, 24.02.1940р. А.Красовському було оголошено смертний вирок, замінений на 10 років ув'язнення. 22.08.1942р. письменник був розстріляний у пересильній тюрмі. Реабілітований посмертно.

 Бабій Ольга

Належить до поетів, для творчості яких визначальною є громадянська лірика. Доля рідного народу, складні історичні шляхи України, відповідальність особистості і нації — теми, що особливо хвилюють письменницю і знаходять своє відображення у її поетичних рядках. Здається, поезія немов концентрує в собі журналістську і громадську діяльність Ольги Бабій. Поетеса народилася і здобула середню освіту у місті Коломиї, згодом закінчила факультет журна-лістики Київського державного уні-верситету імені Тараса Шевченка. Працювала у коломийських часописах. Багато праці, таланту і вміння вклала у зародження демократичної преси Прикарпаття. З її наполегливості та енергії народилося перше обласне телебачення краю. Сьогодні вона — головний редактор журналу «Перевал». Але попри все найяскравіше Ольга Бабій виражає себе в поезії. Рядки її віршів вражають високою емоційною наснагою і водночас філософською глибиною думки. Вона гостро переживає сама і так само гостро змушує переживати читача, перед яким постійно ставить високі орієнтири честі, висоти духу, обов'язку.

 Багірова Віра

Народилася 1948 року в селі Слобідка-Більшівцівська Галицького району Івано-Франківської області. Закінчила Задніпрянську середню школу, Калузький хіміко-технологічний технікум. Друкувалася в республіканській обласній, районній періодичній пресі. В газетах: «Молодь України», «Єхо Азербайджана», «Галичина». «Нова зоря», «Рідна земля», «Західний кур'єр», «Світ молоді», «Прапор перемоги». Авторка таких книжок: «Їхав автобус» (1978), «Водограї» (1980), «В'язанчик» (1985), «Бубликовый кущ» (1989), «В'язанчик та Чугайстрова сопілка» (1992), «Творіння Божої краси» (1993), «Церковна абетка» (1993), «Бог любить нас» (1996), «Гуцулик» (1997), «Хороша ты Родина» (1998), «Хай Бог вас береже» (1999), «Свята земля» (2000). Вірші, оповідання, казки, п 'ecu для шкільних театрів Віри Багірової виходять у збірниках поезії, прози, пісенниках, що друкують республіканські та обласні видавництва: «Сонячний коровай» (в-во «Веселка», 1985), «Календарик-дошколярик» (в-во «Веселка», 1986), «Крейсер «Аврора» (в-во «Веселка», 1986), «Катрусина пісня» (в-во «Музична Україна», 1991), двотомник письменників Івано-Франківщини «Яворове листя», «Жито на камені» (в-во «ВІК», 1996).

 Батіг Михайло

Народився 1965 року в с. Кармазиновка на Луганщині. Закінчив філологічний факультет Кам 'янець-Подільського педінституту. Живе у м.Тлумачі. Працює кореспондентом районної газети «Злагода». Вірші друкувались у багатьох газетах і журналах України, колективних збірниках. Автор історико-публіцистичного нарису про покутське село Олешу «Крізь гомін віків» (м. Тлумач, 1996 p.), а також книги поезій «Спиною до образів» (м. Київ, 1997р.). Переможець Міжнародного конкурсу кращих творів молодих українських літераторів «Гранослов» (м. Київ, 1995 p.), лауреат літературного конкурсу ім. М. Черняв- ського (м. Луганськ, 2000 p.). Член Національних Спілок журналістів і письменників України.

 Васильчук Микола

Народився 6 серпня 1967, с.Великий Ключів Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. Закінчив філологічний факультет Чернівецького університету. Заступник головного редактора газети «Вільний голос» (Коломия). Створив і редагував журнал «Народний дім» (дев'ять книг). Секретар-упорядник і співредактор «Енциклопедії Коломийщини». Переклади: поезії з чеської, художньої і документальної прози з польської мов — книга Софрона Витвицького «Історичний нарис про гуцулів» (Коломия, 1993), Леопольда Вайгеля «Нарис міста Коломиї» (Народний дім. — Кн.6), розділи з книги Станіслава Вінценза «На високій полонині» — «Лісовий жид» (Жито на камені. — Коломия, 1996), «Луни з Чердака» (Андрей Шептицький і сучасність. —Коломия, 1997). Публікації в журналах «Краєзнавець Черкащини» (Кн.2), «Гуцулія» (Чікаго, 1992-94), «Народний дім» (Коломия, 1993-97), «Дзвін» (1996, 2000), «Перевал» (1996, 2000), «Буковинський журнал» (1998), збірниках «Жито на камені» (Коломия, 1996), «Просвіта»: історія та сучасність» (Київ, 1998), «Коломийська хвиля» (Коломия, 2000), Збірниках праць Науково-дослідного центру періодики (Кн. 6. —Львів, 1999; Кн. 7. —Львів, 2000), антології «На княжих росах побратимів карб» (Коломия, 2000). Автор передмов, редактор та упорядник збірок поезії, наукових та науково-популярних видань. Член Спілки журналістів України (з 1990), член Спілки письменників України (з 1995). Поетичні тексти до вистав Ніжинського українського драматичного театру ім. М.Коцюбинського «За двома зайцями» (за М.Старицьким, 1995) та Львівського обласного музично-драматичного театру ім. Ю.Дрогобича «Принцеса і свинопас» (за Г-X. Андерсеном, 1995). Окремими виданнями вийшли: «Порфир Демуцъкий: Путівник-нарис». (Черкаси, 1990), «Порфир Демуцький (1860—1927): Біографічний нарис з анотованим бібліографічним покажчиком» (Черкаси, 1991), «...За волю України: Символічні могили січовим стрільцям, воякам УГА та УПА на Коломийщині» (Івано-Франківськ, 1991), «Коли мені не було й двадцяти: Поезії» (Коломия, 1992), «Многолика «Ти»: Поезії» (Коломия, 1992), «Письменство на Коломийщині: Друга половина 16 століття — 1939 рік» (Коломия, 1993), «Микола Верещинський в контексті національно-культурного відродження у Галичині в першій половиш XIX століття» (Коломия, 1993), «Андрій Чайковський: штрихи до портрета на тлі Коломиї» (Коломия, 1994), «По той бік подиху: Авторемінісценції» (Коломия, 1994), «Творення: Із циклу «Міти, легенди, демонологія Гуцульщини». Вип.1 / Літ. виклад і післямова М.Васильчука» (Коломия, 1994), «П'ять імен: Діячі української культури на Коломийщині» (Коломия, 1995), «Випадковий птах: Низка віршів» (Коломия, 1995), «Видавнича Коломия: Періодичні та книжкові видання нової доби: Довідник» (Коломия, 1995), «Брати Білоуси та їх внесок в українську культуру» (Коломия, 1995), «Тарас Мельничук і Коломийщина: Біобібліографічний покажчик / Автор-упоряд. М.Ва-сильчук» (Коломия, 1998), «Коломийський азбуковник: Друкарство, журналістика, література 1939 — 1999pp.: Біобібліографічний словник» (Коломия—Львів, 2000).

 Гаврилюк Ігор

16 березня 2001р. відсвяткував 60-річчя. В квітні 2001 р. видав книгу вибраних творів «Збираниця». Перша збірочка гуморесок побачила світ в 1983р. Між нею і «Збираницею» «помістились»: «Пунктуація кохання» (літературні пародії), «Малі діти — великий клопіт» (мішанина з різних жанрів), «Вірші для Солошки» та «Загадки». Дві останні — для дітей. Мешкає з сім'єю у Калуші. З приємністю згадую роки, коли організовував перші в краї осередки Народного Руху та Товариства української мови ім. Тараса Шевченка. Сподіваюсь, що і моє головування в Калуському міськрайонному Товаристві української мови (1989—1991рр.) і «депутатствування» в обласній Раді першого демократичного скликання теж не було марною тратою часу... Працюю над новою книжкою сатири «ШПИЧАКИ».

 Ганущак Василь

Народився 25 січня 1949 р. в давньому й мальовничому с. Микитинцях на Косівщині. Закінчив місцеву восьмирічну школу (1964), після неї — Рогатинський зооветеринарний технікум (1968). Навчався у Львівському державному університеті імени Івана Франка (1970-1973), був головою університетської літературної студії „Франкова кузня”. Заочно закінчив Літературний інститут ім. Ґорького у Москві (1984). У 1985—1990 pp. —- кореспондент газети «Комсомольський прапор» (тепер «Світ молоді»). Від лит» 1990 р. аж до припинення виходу газети в світ — заступник редактора тижневика «Новий час» (м. Івано-Франківськ). З жовтня 1999 по травень 2000 р. — редактор тижневика «Оріана» (м. Калуш). Навчався в аспірантурі інституту літератури АН України У Києві. Вивчав творчість українських письменників Румунії, Словаччини, Польщі. Поет, публіцист, перекладач, літературний редактор. Друкувався в регіональній та всеукраїнській пресі альманахах та колективних збірниках «Вітрила-85», «Калиновий спів». «Відлуння», журналах «Жовтень», «Дніпро», «Вітчизна», «Всесвіт», «Барвінок», «Дзвіночок», «Перевал», «Сучасність» тощо. Переклав з білоруської мови поему Ніни Мацяш «Олекса Довбуш», яка вийшла спецвипуском газети «За незалежність» (1995). Автор поетичної збірки «Відрух» (Івано-Франківськ, 1991).

 Голояд Галина

Народилася 30 червня 1922 р. у Львові. Закінчила гімназію і ліцей, Учасниця підпілля, визвольної боротьби ОУН-УПА з 1939 р. Бук заарештована і 15 літ відбула в тюрмах і таборах ГУЛАГу. Писали твори різних жанрів у підпіллі, j в'язницях, на волі. У творчому надбанні — дилогії (роман) «Дорога» та «Двобій із дияволом», вірші та поеми, філософський щоденник, прозові твори да дітей.

 Горкуша Оксана

1973 року народилась у місті Бердичеві Житомирської області. 1995 року стала лауреатом конкурсу молодих літераторів видавництва «Смолоскип», членом Спілки Письменників України, автором друкованої збірки віршів «Коло вікна». 2000 року закінчила Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника, отримавши диплом магістра релігієзнавства. На даний час мешкає у Івано-Франківську і працює над циклом «Напередодні Великої Самоти». Нижче наведені тексти є базовим першої його частини «Саме Ти».

 Гриньків Дмитро

Народився 11 червня 1948 року в селі Марківці на Коломийщині. Навчався в Печеніжинській середній школі, працював на новобудовах Дніпропетровська, відслужив армію (офіцер запасу). Навчався в Івано-Франківському інституті нафти І газу, звідки в 1973 році з третього курсу був арештований за анти-радянську діяльність, засуджений як націоналіст за поглядами. Покарання відбував у політичних таборах ГУЛАГу з відомими правозахисниками Левком Лук'я-ненком, Євгеном Сверстюком, Олесем Сергієнком, поетами Ігорем Калинцем, Тарасом Мельничуком, Олексою Різниченком, літературним критиком Іваном Світличним та іншими. Літературною діяльністю займався ще зі шкільної парти, дописував у районні газети. Після відбуття покарання випускав як головний редактор підпільний альманах «Карби гір» (сім випусків до 1989 року). З 1990 року редагував газету «На переломі», випуск якої припинився в 1995 році. З 1992 року член Спілки Журналістів України. З літературному доробку автора чотири книжки поезії та дві — прози «Подорож з червоного в синьо-жовте» (1992 p.), «Панас Заливаха» (1993), «Скиби волі» (1995 p.), «Вусатий місяченько» (2000р.) — поезії. «Мста» — історична повість (1994), «Тернистими шляхами» (повість про каторжанку) — 2000 р. В 2000 році прийнятий у члени Національної спілки письменників України. Публікувався в зарубіжних журналах «Визвольний шлях» -Лондон, «Авангард» — США, різних газетах, що видавались в Мюнхені, Лондоні, Канаді та Австралії. Періодично твори друкувались у часописах «Перевал» та в «Буковинський журнал». Лауреат літературної премії імені Тараса Мельничука.

 Гришко Григорій

Народився 26 листопада 1919 року в місті Яготині на Київщині в родині ремісника. Батько був майстром пошиття верхнього чоловічого одягу, завідував кооперативною майстернею. Мама-домогосподарка, виховувала четверо дітей. Мала прекрасний голос і дарувала односельчанам свій спів у гуртках самодіяльності та церковному хорі. У 1933 році родина тяжко перенесла голод. Врятував сім'ю батько, який вивіз усіх до Києва, а сам поїхав у Росію, там обшивав за продукти людей і висилав сухарі, муку та крупу. А ще вистоювали у чергах за хлібом, який давали американці. Після закінчення Яготинської середньої школи, вступив у Харківський педінститут ім. М. Горького, після закінчення першого курсу перевівся у Київський педінститут ім. Горького. З останнього курсу пішов на фронт. Був у складі 911 артелерійського полку 340-ої Сумсько-Київської дивізії, брав участь у форсуванні Дніпра, створенні й утриманні Лютизького плацдарму, визволяв у 1943 році Київ, а потім — всю Україну. Далі, було визволення Польщі, Чехословаччини. У 1946 році був направлений на педагогічну роботу у тодішню Станіславську область, у місто Надвірну. Тут працював учителем української мови та літератури, інспектором райвно, завідувачим відділом освіти. У 1949 році перевели до Снятина. Тут живе й працює до цього часу. Григорій Гришко завідував районним відділом освіти, був директором Снятинської середньої школи імені В. Стефаника. У1979 році вийшов на пенсію. З 1984 року старший науковий працівник художньо-меморіального музею Народного художника, лауреата Шевченківської премії, Героя праці Василя Касіяна.

 Дирковець Леся

Народилась 12 жовтня 1949 року у с.Липівка Рогатинського району Івано-Франківської області. В 1967 році вступила на факультет журналістики до Львівського державного університету ім. І.Франка. Працювала журналісткою в редакціях радіо і газет на Буковині і Бойківщині. Саме там народжувались її перші вірші для дітей. Перша їх прем'єри відбулась у колективному збірнику творчої молоді «Молодий ден» (1977рік, в-цтво «Карпати»). В 1992 році Леся Диркавець засновує відродження, колись широко відомого на Галичині дитячого часопису «Дзвіночок» і плідно працює в царині дитячої літератури. В 1995 році виходить перша її збірочка для дітей «Заспівайте мені, ненько». А згодом побачили світ наступні збірочки: «Журавлик», «Голуба волинь». В 1997 році в Київському видавництві «Преса України» поема для дітей «Роксоляна». З 1993 року Леся Диркавець є головним редактором Всеукраїнського дитячого журналу «Дзвіночок». Незабаром вийдуть друком три нові її книжечки для дітей. Л. Диркавець — член Національної Спілки письменників України.

 Дорошенко Ярослав

Народився 16 жовтня 1931 року в селі Тязеві, неподалік давнього Галича. Дорошенко писав антирадянські вірші, а з 1948 року входив до існуючої в Тязеві організації українських націоналістів (ОУН). Розповсюджував підпільну літературу, листівки. Дорошенко був привезений у Станіслав на додаткове розслідування справи. Звільнений з-під варти 30 вересня 1955 року за недостатністю доказів для засудження. В 1992 році —реабілітований. 1968 року закінчив історико-філологічний факультет Івано-Франківського педінституту ім. В.Стефаника. Шість років працював у редакціях обласних газет, був прийнятий до Спілки журналістів України, брав участь у роботі обласного літоб'єднання, виступав із власними поетичними творами, рецензіями на художні книжки. Працював старшим редактором методкабінету облуправління кінофікації, кореспондентом-організатором Бюро пропаганди художньої літератури Спілки письменників України ( Івано-Франківській області. Автор збірок поезій «Зоряниця» (1972), «Живучість» (19Щ «Жага» (1984), «Весла часу» (1994), «Сонце у сльозині» (Ш), Добірки поезій представлені в журналах, збірниках, періодиці. Автор статтей, рецензій, передмов до книжок художньої літератури, збірників та альманахів. Низка поезій стали піснями. Із 2 червня 1990 року — голова Івано-Франківської організації Національної Спілки письменників України, член ради НСПУ, правління обласного об'єднання Всеукраїнського товариства імені Т.Шевченка «Просвіта», редколегії Всеукраїнського літератур-художнього та громадсько-політичного журналу «Перевал». Бері діяльну участь у державотворчих процесах, розвитку духовю відродження.

 Дорошенко Ганна

Народилася 1 червня 1954 рою в м. Станіславі (тепер Івано-Франківськ). З відзнакою закінчила філологічний факультет Івано-Франківського педагогічного інститут) ім. Василя Стефаника. Директор Івано-Франківського школи-садка №3, редактор міська, освітянської газети «Посвіт». Перші публікації з'явилися в періодиці навесні 1971 року. Авторка поетичних збірок «Квіт щастях (1997), «Їм шутка шлях у вічністі освятила» (1999), «Білі квіти самотності» (2000). Член Національної Спілки письменників України з 2001 року.

 Короташ Олег

Народився 8 березня 1976 року в м. Івано-Франківську в сім'ї студентів-медиків. Автор книги поезій і перекладів «Світ блукаючих висновків» (1997). Учасник поетичної антології «Дев 'ятдесятники» (1998). Учасник поетичної антології «Z wyobraznia» (м. Краків, Польща) (2000). Автор проекту та упорядник поетичної антології «Цех поетів» (2000). Публікувався в численній українській періодиці. Навчається на філософському відділенні Ягелон-ського Університету (м. Краків, Польща). Член краківського Братства Поетів. Член Національної Спілки письменників України з 1997 року.

Лембрик Ірина

Народилася 01.08.1980 в Івано-Франківську — студентка ІФДМА, поетеса, член Національної Спілки письменників України з травня 1997 року. Автор 4 поетичних збірок: «Кораблик на хвилях» (1994 p.), «Сплітає Мойра нить» (1996), «Сонячна князівна» (1997), «Жоржи-новий перстень» (2000). Друкувалася в «Перевалі» № 4 за 2000 р., газетах «Колега», «Світ молоді», народному часописі «Галицький вісник» на Тернопільщині, в альманасі «Новий Обрій» під редакцією Д. Нитченка (Австралія), газеті української громади в Аргентині «Наш клич», в газеті «Високий замок». Автор слів гімну ІФДМА. Активна учасниця громадсько-культурного життя міста й області, як просвітянка і член Клубу української інтелігенції ім. Б.Лепкого. Виступала зі своїми поезіями по обласному радіо і телебаченню. Мала неодноразово зустрічі з читачами бібліотек міста, студентами медичного училища та медичної академії, зі студентами і викладачами філологічного факультету Прикарпатського університету ім. В.Стефаника. У Німеччині презентувала свої поезії перед представниками діяспори. Мала творчі вечори в Ягеллонському університеті, в музеї ім. Б.Лепкого, фундації українського мистецтва ім. Святого Володимира в місті Кракові.

 Лесів Василь

1949 року народження. Батьківщина —село Колінці Тлумацького району Івано-Франківської області. Навчання у професійно-технічному училищі, служба в армії, робота в газетах «Дністровська зірка» та «Агро», Івано-Франківському обласному телебаченню «Галичина», студіювання журналістики у Львівському державному університеті їм. І.Франка — штрихи життєвої біографії. Друкувався в альманахах «Сонячний годинник» (проза, «Дзвінке джерело» (поезія видавництва «Карпати», журналі «Дзвін» — новели, оповідання, дослідження на екологічні та етнографічні теми. «Дощ із сонячної хмари» — перша книжка прози, яка в 1991 р. побачила світ у видавництві «Радянський письменник». В останні роки у районній та обласній періодиці та часописах «Дзвін», «Перевал» друкував оповідання, гумористичні твори, вірші. Книжка прози «Столике сонце» — дещо із творчого доробку за останнє десятиріччя. Василь Лесі» — член Національної Спілки письменників України.

 Мельничук Тарас

(20 серпня 1938 року в селі Уторопи Косівського району Івано-Франківської області - 29 берзня 1995р.) 1958 р. вступив до Чернівецького університету, який залишив на третьому курсі, їде на заробітки. 1964р. поновлюється в Чернівецькому університеті. Відрахований через півтора року. 1967р. учасник семінару авторів перших книг в Ірпені. 1967р. вступає на заочне відділення Московського літературного ім. О.Горького. 1972 р. арештований за вірші. 1975 р. вийшов на волю. 1979 р. арештований вдруге, за сфальсифікований побутовий злочин. 1975 р. вийшов на волю. Автор поетичних книжок «Несімо любов планеті» (1967); «Із-за ґрат» (Торонто, Канада, видавництво «Смолоскип» ім.В.Симоненка, 1962); «Князь роси» (1990); «Строфи із Голгофи» (Великобританія, 1990); «Чаго» (1995). Багато добірок віршів надруковано в журналах, альманахах, колективних, збірках, газетах. 1990 р. прийнятий до Спілки письменників України. 1990 р. присуджена премія газети «Літературна Україна» імені Володимира Сосюри за добірку віршів. 1992 р. став лауреатом Державної премії України імені Таоаса Шевченка за збірку поезій «Князь роси»

 Михайлів Любомир

Народився 4 січня 1953 року в селі Кропивник волинського району Івано-Франківської області. Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка. Десять років працював журналістом. Був заступником голови Рожнятівського райвиконкому, а згодом — райдерж-адміністрації. Очолював регіональну газету «Вісті Бойківщини». Зараз — на державній роботі. Живе в Рожнятові. Поет, журналіст, краєзнавець. Видав поетичні збірки «Формула зерна», «Амплітуда вогню», «Плаї», краєзнавчі книги: «Долина», «Село Кропивник з погляду минулого», «Рожнятів і околиці». Підготував до друку збірки поезій «Гірська земля», «Клавіші розсіяних променів». Член Національної Спілки письменників України з 2000р.

 Онишко Анатолій

Народився 6.08.1940, м. Стрий Львівської обл. — перекладач і поет, член Національної Спілки письменників України (від 1998 p.). З квітня 1963 р. мешкає в Калуші, куди приїхав на будівництво хімічного комплексу. Дебютував добіркою віршів Генріха Гайне і блискучим перекладом «Ворона» («Крука») Едгара По, який тепер увійшов до хрестоматій, у львівському «Жовтні» в 1972 p., ним привернув до себе увагу Г. Качура та відомого літературознавця і перекладача Ш. Качуровського з Мюнхена. Переклав укр. мовою кілька оповідань Айзека Азімова, повість Роберта Шеклі «Координати чудес», «Так казав Заратустра» Фрідріха Ніцше, «Поему про Старого Мореплавця» С. Колріджа. В доробку А. Онишка переклад з нім. мови повісті «Загибель Пасту» К. Амері, шість пригод давньонімецького епосу «Пісня про Шбелунгів», стаття «Різнобіжні паралелі» («Всесвіт», «Перевал»), практично вся поетична спадщина Едгара По, «По той бік добра і зла» Ф. Ніцше, праця Дж.Коляски «Партнерство тиранів» (уривки — в «Новому часі» за 1998 p.), окремі переклади з польс., білор., нім., англо- та іспаномовної поезії, власні вірші. Разом з П. Таращуком переклав роман М. П'юзо «Останній дон» «Всесвіт», 1997-98), соціологічне дослідження Юргена Габермаса «Структурні перетворення у сфері відкритости» (Льв. «Літопис», 2000). Завершує роботу над знаменитою «Історією Візантії» Г. Остро-горського. Друкувався в багатьох часописах. Вільно володіє кількома мовами.

 Павліха Іван

Народився в 1938 році на Холмщині (тепер територія Польщі) в українській сім'ї хлібороба. Середню освіту здобув в м. Бібрка, що на Львівщині, вищу — в ЛДУ імені Івана Франка. Служив в армії, вчителював і був директором школи в с. Нижня Яблунька Турківського р-ну Львівської області. З 1974-го року живе в Калуші, працює викладачем ВПУ-7. Довший час очолював тут літстудію, «Карпатські акорди», пізніше «Підгір 'я». Автор численних поетичних і гумористично-сатиричних публікацій в республіканських періодичних виданнях і колективних збірниках. Видав дві збірки гумору й сатири: «Квіти для зава» (Київ, «Радянський письменник» 1991 р.) і «Гечі-печі поза плечі» (Дрогобич, в-цтво «Відродження, 1977р.) З 2000 року член НСПУ.

 Слоньовська Ольга

Народилася 8 березня 1960 року в селі Ценява Коломийського району Івано-Франківської області. Член НСПУ, авторка поетичних збірок «Гілочка глоду» (1986), «Ґердани» (1990). Кандидат педагогічних наук, доцент кафедри української літератури Прикарпатського університету ім. В. Стефаника. Видала підручники «Українська література 5 клас» (1998), «Робочий зошит з української літератури 5 клас» (1999), «Українська література 6 клас» (2000) у співавторстві з професором Пасічником, посібник «Конспекти уроків з української літератури 10 клас» (1998) у співавторстві з п. Б. Сушевським, а також «Конспекти уроків з української літератури 9 клас» (2000), «Конспекти уроків з української літератури» (2001), «Література української діаспори» (2001). Підготувала до друку поетичну збірку «Соната для коханого» та романи «Продані дзвони» й «Одолян-трава».

 Стефурак Неоніла

Народилася в місті Коломиї на Івано-Франківщині. Закінчила Львівський медичний інститут та Літературний інститут їм. Горь-кого. Авторка семи поетичних книжок. Лауреат премії їм. І. Франка. Член Національної Спілки письменників України з 1982 року.

 Стринаглюк Любомир

Народився в с. Серафинці Городенківського району, Івано-Франківської обл. Після закінчення місцевої десятирічки вступив до Івано-Франківського педінституту їм. В. Стефаника на філологічний факультет. Ще навчаючись у цьому вузі почав друкуватися в обласній і республіканській пресі. Це були перші поетичні проби та літературно-критичні статті. У 1994 році закінчив Прикарпатський університет ім. В. Стефаника (перейменований інститут). Якийсь час працював на посаді редактора Івано-Франківської облдержте-лерадіокомпанії, восени того ж таки 94-го вступив в аспірантуру Львівського держуніверситету ім. І. Франка на кафедру української літератури. Досліджував творчість Ігоря Калинця. Писав вірші, які разом з літературознавчими і критичними статтями з'являлися у антологіях, збірниках і часописах. По завершенні аспірантури знову працював на радіо. Був прийнятий до Національної спілки письменників України. У 1998 р. побачила світ поетична збірка «Медовий кумир». Став членом Асоціації українських письменників. Поезії перекладалися німецькою, польською, хорватською мовами.

 Ткачівська Марія

Народилася 1965 р.н., закінчила факультет романсько-германської філології Чернівецького держуніверситету імені Ю. Федьковича, із 1990 р. викладач кафедри німецької мови Прикарпатського університету ім. В.Стефаника. Автор поетичних збірок «Просвічені силуети» (1994), «Переповнений експрес» (1996), чекають на видання філософська казка «Вілія та Більярд» та збірка повістей «Затемнення дня».

 Ткачівський Ярослав

Журналіст з двадцятилітнім стажем. Закінчив Львівський державний університет ім. І. Франка. Позапартійний. Живе і працює в м. Івано-Франківську. Поет. Автор поетичних, книжок: «Воскресіння» (Івано-Франківськ. — Перевал. — 1995) і «Вервиця» (Київ: «Український письменник». —1996); співавтор колективних збірників і пісень. Має рукописи нових поетичних збірок і прозових творів. Член Національної Спілки письменників України.

 Юсип Дмитро

ДМИТРО ЮСИП Народився в листопаді 1942 року в селі Лужках Долинського району Івано-Франківської області. Після закінчення Львівського університету імені Івана Франка, працював у редакціях районних та обласних газет. Літературною діяльністю почав займатись ще будучи студентом. Відомий як літературний критик та публіцист. Свої документальні нариси й есе, огляди та рецензії, присвячені актуальним проблемам історії літератури, фольклорно-етнографічним процесам минулого і сьогодення багатьом незаслужено забутим діячам культури, літератури та громадсько-політичного життя друкував у журналах «Вітчизна», «Дзвін», «Дніпро», «Київ», «Перевал», «Березіль», «Літопис Червоної Калини», в багатьох колективних збірниках, газетах «Літературна Україна», «Літературний Львів», «Молодь України», «Друг читача» та ін. За роки Державної Незалежності України випустив книжки «Вогонь Світлодара», «При світлі слова», «Микола Федюшка-Євшан. Нарис життя і творчості», «Корона і вінок терновий», «Зіновій Красівський. Сторінками життя і творчості, «Ця Богом послана Голгофа..» упорядкував і підготував до друку збірку поетичних і публіцистичних творів довголітнього політе'язня сумління, відомого церковного і громадського діяча отця Ярослава Лесіва.

 Яхневич Орися

Народилася 17 жовтня 1947 року в селі Семенівка Городенківського району на Івано-Франківщині в сім'ї сільського коваля. З семи років тяжкою хворобою прикута до ліжка, заочно закінчила 11 класів Незвиської середньої школи. 1962 року вперше надрукувала добірку своїх віршів під назвою «Життя всміхається через вікно». Друкувалася в газетах, журналах, альманахах, збірниках. Автор семи поетичних книжок: «Я іду», «Сонце і гроза», «Нескорена», «Тепло любис-тка», «Чари любові», «Ще не вечір». Член Національної Спілки письменників України (1985), лауреат літературної премії імені Тараса Мельничука.

 Бабій (Бренецька) Марія

(16.01.1949, с. Нижній Струтинь Рожнятівського р-ну) — укр. поетка. Закінчила Нижньо-Струтинську СШ і філологвчний факультет Івано-Франківського педінституту ім. В.Стефаника (1977). Член СПУ (з 1979 р.) Вчителька-вихователька дитсадків у Кіровоградській обл. і в Казахстані, вчителька у рідному селі і Калуші, керівник гуртка Івано-Франківсього палацу піонерів, з 1979 — зав. кабінету політосвіти на Івано-Франківського цементно-шиферному комбінаті, вчителька укр. мови і літератури у СШ № З (до 1987) і СШ № 18 в Івано-Франківську. Друкується з 1971. Авторка поет. збірок «Польова криниця» (К., 1977) і «Світанкові джерела» (К., 1985).

 

http://www.lib.if.ua

Чи була дана стаття корисна для вас?

Повязані статті

article Відомі діаспоряни вихідці із Прикарпаття
Лепкий Лев

  10-26-2006    Views: 2763   
article Відомі скульптори Прикарпаття
Довбенюк Володимир

  10-26-2006    Views: 4209   
article Відомі народні майстри Прикарпаття
Аронець Василь

  10-26-2006    Views: 6828   

Коментарі користувачів

Додати коментар
No comments have been posted.


.: Powered by Lore 1.5.4