ІСТОРИЧНЕ ПРИКАРПАТТЯ Glossary    Contact Us
Search  
   
Browse by Category
ІСТОРИЧНЕ ПРИКАРПАТТЯ .: Райони та міста обласного підпорядкування .: Городенківський .: Історична довідка .: Історія Городенківщини

Історія Городенківщини

З ДАВНЬОЇ ІСТОРІЇ ГОРОДЕНКИ І КРАЮ

Найдавніші людські сліди на теремі Городенщини губляться в мороці тисячоліть. Матеріальні свідчення проживання людини старого кам'яного віку (палеоліт, 400000-20000 років до н.е.) в нашому краю виявлено в 1923 році в Городниці Ю.Полянським при розкопках на прибережній терасі Дністра.

Перші свідчення проживання на Городенщині ранньослов'янських племен дають знахідки характерного глиняного посуду 4-5 століть у Серафинцях, а також так званої передроманської і романської кераміки 6-9 століть у Незвиськах.

У 9-10 століттях територію сучасного Покуття, як і всієї Галичини, заселяло слов'янське плем'я білих хорватів. Княжа доба, яка стала періодом остаточного формування економічних стосунків, соціальної і політичної структури слов'янських племен залишила чисельні пам'ятки на території нашого краю. Насамперед це укріплені городища, рештки яких збереглися у Корневі, Кунисівцях, Чернелиці, Михальчі, Городниці, Стрільчі. Найбільшим поселенням, свого роду "племінною столицею" на Городенщині, було велике городище в Городниці, яке, ймовірно, служило осідком одному з місцевих князів.

На 12 століття, час правління галицького князя Ярослава Осмомисла (1152-1187 рр.), припадає перша звістка про Городенку. Згадується тільки назва без жодної інформації. До середини 14 століття територія сучасної Городенщини входила до складу Галицько-Волинського князівства.

Не обминула руйнівна монголо-татарська навала і наш край. Приблизно в середині 13 століття перестають існувати ті з городищ, які пережили попередні наїзди степових кочівників. Після зруйнування більше не відновлюється і велике городище в Городниці. Край став беззахисним і спустошеним.

З 1349 р. все Галицьке князівство потрапило під владу Польщі. Почався новий етап в історії Галичини і Городенщини.

Посилювалася польська культурна і релігійна експансія. Місцева шляхта в основній масі сприйняла польські звичаї, релігію. Але треба зазначити, що у зв'язку з певною віддаленістю від етнічних польських земель, а також приграничним становищем, на Городенщині вказані процеси не прогресували так швидко і не набули такого розмаху, як на західних землях Галичини.

У 15-17 століттях більшого значення в краю набуває Михальче. В 1439 році тут вперше на Городенщині було засновано римо-католицьку парафію і побудовано костьол. Фундатором його був Мужило з Бучача (Мусхило де Бучач), староста Снятинський і Коломийський. Був він українського роду, бо в фундаційному акті, писаному латинською мовою, розписався кирилицею. Вигідне розташування Михальча на березі Дністра сприяло його розростанню і перетворенню в містечко.

Майже на півстоліття Городенщина стала ареною постійних приграничних воєн між Польщею і Молдавським князівством, котре в 15 столітті опанувало Буковину, землі якої раніше входили до складу Галицько-Волинського князівства. В 1491 році молдавський воєвода Стефан Великий здійснив похід на Покуття, спалив Снятин, Городенку, Коломию і дійшов до Галича. В 1497 році після невдалого походу на Волощину військо польського короля Яна Ольбрахта повернулося на Покуття і своїм постоєм сильно спустошило його. Під Городенкою в 1509 році гетьман Микола Каменецький розбив молдавське військо. Можливо, в пам'ять про цю подію долина ріки Ямгорів між Городенкою і Серафинцями називається Червоною. Найбільш спустошливим був похід на Покуття воєводи мультанського Петра Рареша (званого Петрилою) із 33-тисячним військом в 1531 році.

Вже на початку 16 століття Покуття систематично піддавалося нападам татар. Після того, як молдавське князівство потрапило у васальну залежність від Туреччини, через його землі відкрилася дорога на Галичину для турецьких завойовників. 1589 року відбувся перший великий напад турків на Покуття.

Після зруйнування татарами Михальча, з середини 17 століття найбільшого значення на Придністров’ї набуває Городенка. Ще в 15 столітті тут на урвищі над рікою Ямгорів було збудовано замок. В 1648 році, коли під впливом подій на Україні в Галичині розгорілося повстання під проводом Семена Височана, селяни Чернятина, Заболотова, Олеші, Любківців напали на замок в Городенці, який тоді належав Янові Жулчинському (Стжемовському), роззброїли його залогу, а будівлі спалили. Сам же власник врятувався втечею.

У 1668 році Городенка отримує Магдебурзьке право. Місто входило тоді до складу Руського воєводства з центром у Львові, але саме не творило якоїсь адміністративної частини, а належало до Коломийського староства. Надання Городенці самоврядування створило сприятливі умови для розвитку ремесла і торгівлі.

З 17 століття в місті почали селитися вірмени, які до першої половини наступного століття утримували в своїх руках майже всю торгівлю. Про впливовість вірменської общини і про те, що на кінець 17 століття Городенка вже була досить значним торговельним центром, свідчить побудова в 1706 році великого вірменського костьолу (вірмени в Галичині прийняли унію в 1668 році).

Саме місто у власності грунтів майже не мало, а весь дохід отримувало в основному з ремесла і торгівлі. Довколишні землі і більшість сіл на Городенщині в 17-18 століттях належали магнатам Потоцьким, одному з найбагатших шляхетських родів у Польщі. Вони ж утримували і своє власне досить сильне військо.

У 1743 році в Городенці коштом Миколи Потоцького, воєводи Белзького і старости Канівського (в народних переказах і "Баладі про Бондарівну" — “пан Каньовський”), розпочато будівництво великого римо-католицького костьолу Непорочного зачаття Діви Марії і монастиря місіонерів при ньому. На будову йшли доходи з сіл Городниці, Поточиськ, Слобідки, Луки, Незвиська, Гарасимова. Тоді ж було зведено мурований триарковий міст через ріку Ямгорів – “Три мости”.

Особливо швидко Городенка розвивалася з середини 18 століття. Немалу роль відіграв у цьому магнат Микола Потоцький, який більшу частину свого життя прожив у Городенці, володів величезними маєтками на Покутті і Поділлі і хотів перетворити місто в центр староства, свого роду магнатську "столицю", а тому сприяв будівництву, розвитку ремесла і торгівлі.

Своїм коштом він розширив греко-католицький монастир, а також замість старої, у 1763 році побудував на середмісті для української общини велику муровану церкву Успення Пресвятої Діви Марії. Церква також побудована за проектом Бернарда Меретина (закінчена після його смерті) і нагадує зовнішнім виглядом костьол у Годовиці. Іконостас церкви — унікальний і є спрощеним аналогом іконостасу собору св. Юра у Львові, що дозволяє вважати його автором Пінзеля.

Великий слід в історії і культурі Городенки і краю залишила і єврейська община. Почали селитися євреї в Городенці у 16 столітті, але найбільший їх наплив спостерігався після надання місту Магдебурзького права. В 1743 році Потоцьким надано цій общині привілеї в торгівлі й ремеслі, виділено місце під будівництво синагоги і на цвинтар. З середини 18 століття євреї витіснили з торгівлі вірмен і посіли в цій сфері панівне становище. На 1775 рік у Городенці проживало вже 863 єврейські родини. Великі єврейські общини були в Чернелиці та Гвіздці.

У 1772 році після першого поділу Речі Посполитої Городенщина в складі Галичини відійшла до Австрії. Під час правових, освітніх і релігійних реформ австрійського імператора Йосифа II, які він здійснював в дусі європейського просвітительства, у 80-х роках 18 століття було ліквідовано обидва монастирі в Городенці. В 1788 році відкрито першу світську школу з німецькою мовою навчання.

Городенка поступово росла і на 1800 рік мала 744 різні будівлі і понад 5000 тисяч населення. Так наш край вступив у 19 століття. І на цьому варто закінчити екскурс в його давню історію, бо два наступних перенасичених подіями віки, коли Городенщина вступила в період національного пробудження і дала Україні багатьох визначних політичних діячів, літераторів, учених, а також тисячі простих скромних трудівників, які своєю щоденною працею примножували славу нашої землі, коли пронеслися бурі великих воєн і спустошень, потребують окремого дослідження.

Роман СМЕРЕЧАНСЬКИЙ


http://www.gorodenka.if.ua/history/001.htm

Чи була дана стаття корисна для вас?

Повязані статті

article Монастирі Городенки і Городенківщини
МОНАСТИРСЬКИМИ СТЕЖКАМИ

  11-6-2006    Views: 1862   
article Замки Городенківщини
ПРО ЩО МОВЧИТЬ КАМІННЯ СИВЕ

  11-6-2006    Views: 1660   

Коментарі користувачів

Додати коментар
No comments have been posted.


.: Powered by Lore 1.5.4