ІСТОРИЧНЕ ПРИКАРПАТТЯ Glossary    Contact Us
Search  
   
Browse by Category
ІСТОРИЧНЕ ПРИКАРПАТТЯ .: Райони та міста обласного підпорядкування .: Городенківський .: Історична довідка .: Монастирі Городенки і Городенківщини

Монастирі Городенки і Городенківщини

МОНАСТИРСЬКИМИ СТЕЖКАМИ

 

Галичина здавна була вкрита досить густою мережею чернечих осідків. Одні з них утверджувалися, незважаючи на воєнні лихоліття, інші, навпаки, виконавши свою місію у формуванні духовного життя краю, канули в небуття. Бо знаходились на пограниччі. І часто, попри своє пряме призначення - релігійного центру, ставали нездоланним заборолом на шляху завойовників, а іноді й притулком для скалічених і знедолених. На Городенківщині було їх кілька.

 

Монастир в Городенці, як і в Луці, належав до чину Святого Василія Великого (ЧСВВ)1. За свідченням "Шематизму монастирів...", засновано його десь в середині XVII століття. "...В тих роках 1680-1700 знаходились монастирі в окрузі Коломийському: Коломия, Тлумач, Косів, Печеніжин, Городенка і Лука". Про ці та інші василіанські обителі згадує у своєму рефераті молодий священик-науковець о. Роман Лукань. Цього реферату було зачитано на VI з'їзді українських музейників, що проходив влітку 1938 року у Львові, "...Покуття було перше, де постали чернечі оселі вітки св. Антонія і Теодосїя Печорських у формі скельних монастирів, перших виразників чернечого життя в краю. ...Був час, коли тут перехрещувались дві василіанські культури. що мали свій великий вплив на тутешні монастирі й на все Покуття. Це було у XVIII столітті, коли василіанські монастирі належали до двох провінцій ЧСВВ: Руської Покрови Пречистої Діви Марії та Литовської Пресвятої Тройці. До цієї останньої належав монастир у Бучачі, впливи якого простягалися широко не тільки на Поділлі, але й на всьому Покутті (місії, школи, Марійські дружини...). В покутських повітах Городенка, Заліщики (не належать до Покуття - прим, авт.), Коломия, Косів, Печеніжин, Снятин і Товмач було колись 32 монастирі від XV до XVIII-XIX століття. До сьогодні залишився одинокий з покутських монастирів, монастир у Погоні".

 

Чернечий осідок у Городенці знаходився в північно-східному передмісті (Монастирський кут) за Шафаровим мостом2 на скелястому узвишші і, очевидно, виконував роль форпосту на підступах до міста.

 

Колись глибокий яр з потічком огинав пагорб з будівлею з півночі і заходу. На півдні і південному сході місцевість 6ула пологою. По ній на незначній віддалі від монастиря пролягала дорога, що брала свій початок від Волоської брами за тим же Шафаровим мостом. На протилежному боці дороги монахи заклали цвинтар, який став називатися Монастирським і існує дотепер.

 

Городенка в 1630-х роках належала Миколі Потоцькому "каштеляну краківському і пану на Тисмениці". Очевидно, саме його фундацією започатковано згаданий осідок.

 

Збереглися до сьогодні й деякі дані про монастир у Луці "...Назва присілка Монастирок походить звідсіля, що давніш був тут василіанський монастир. Біля 1600 року купив Лавро Хурчкович, підданий Потоцьких, два ґрунти і заложив на них монастир. В 1617 році Стефан Потоцький і його дружина Марія Могилянка, дочка Яреми, мультанського воєводи, затвердила фундацію Хурчковича, додаючи тому монастиреві зі своєї сторони грунт над самим Дністром коло ісаківського броду. Інспекція ігуменів висловлюється про нього ось як: "Монастир у Луці має права від воєводи Белзького; ці права є у Львівській катедрі. Настоятель о. Макарій Андрухович має благословення від Й. Шумлянського3. Монахів тільки двоє. Монастир цей скасовано в 1789 р., а фундацію продано за 25000 зл. Монастирська церковця існує дотепер". За переказами старожилів, в скелях, що навпроти Монастирка, в одній із печер мешкав монах-пустельник.

 

Ченці Городенківського, як і монастиря в Луці, приймали участь у з'їзді василіанських монастирів Львівської єпархії, що проходив 1711 року в Уневі. Луківську обитель на з'їзд представляв її ігумен о. Макарій.

 

Після об'єднання (так званої концентрації) василіанських монастирів, яке започаткувалося на чернечому соборі (капітулі у Львові 1739 р. і завершилося на Лубенській капітулі 1743 р., "...чернечі станиці в Угорниках, Городенці Загвізді, Сокільці та Луці над Дністром прилучено до Погонського монастиря, де його фундаторами магнатами Потоцькими в 1739-1741 рр. були зорганізовані богословські курси для світських священиків під проводом василіанських професорів".

 

Про чернечий осідок у Дубках відомо взагалі дуже мало. За переказами, на північно-східній околиці села, в Куськовицькому урочищі, стояла давно невелика церква, де відправляли службу Божу один чи два монахи, які мешкали поруч. Сюди рідко навідувались сільські жителі бо мали свою церкву. І ось одного разу селяни зауважили, що церкви в урочищі не стало, а на її місці знайшли образ Божої Матері, який встановили в сільському храмі. Проте, як розповідають тут, Ікона в Дубках "бути не захотіла...", і її перенесли в церкву сусіднього села Далешево. Через певний час образ Богоматері пробували забрати назад в Дубки, та повторилась попередня історія, і Ікону, яка вже була наділена чудотворною силою знову повернули в Далешево. На місці ж колишньої церкви в Рахманський Великдень (четверта середа по Великодню. За повір'ям, до цього дня підземною рікою повинна доплисти до далеких предків-рахман пущена шкаралупа свячених крашанок) та під час грози з-під землі чути передзвін церковних дзвонів. І може стало б все це легендою, але існує ще й документальна згадка, яка підтверджує існування, мабуть, невеличкого монастиря з церквою в цій місцевості: "...Проте Ікона (з Погонського монастиря - прим. авт.) не переставала втішатися загальним почитанням усього Покуття поруч далешівської Мадонни, що первісне була теж у колишній монастирській церковці в Дубках біля Чернелиці в північній Городенщині".

 

В 1754 році, як засвідчує польський історик Каміль Баранський, Микола Потоцький4 закладає в Городенці ще один чернечий осідок - римо-католицький монастир місіонерів, а також дім для убогих. Але в Городенку отці-місіонери були запрошені дещо пізніше, в 1757 р., очевидно, після закінчення будівництва монастирського комплексу разом з парафіяльним костелом. Галицький сейм 1761 р. затверджує цю фундацію для "ксьондзів-місіонерів городенківських, новопризначених", що були підготовані і висвячені у Львівській архдієцезії. Через три роки, в 1764 р., наступним ерекційним актом Микола Потоцький для утримання "їх милостей ксьондзів-місіонерів закладу святих Вінцентія і Павла в Городенці на волоськім приграниччю" записує згідно з усіма формальностями села Поточиська, Городницю і Слобідку. Десять священиків і два брати-місіонери мали щотижня по черзі відправляти службу Божу за фундатора і за душі його батьків, а також утримувати 12 убогих (6 чоловік і 6 жінок) з шляхетських родин для служби при костелі. До речі дім для убогих проіснував до першої світової війни, коли був зруйнований російськими військами в числі багатьох інших будівель Городенки.

 

Василіанські обителі в Городенці й Луці, як і монастир місіонерів, припинили своє існування після так званої "Йосифінської касати" указу імператора Йосифа II5, який забороняв зносини діючих чернечих осередків зі своєю верховною владою, яка знаходилась поза межами Австрійської монархії. Згідно постанови цісарсько-королівської управи № 1733 від 5 вересня 1774 р., монастирські коштовності передані в Заліщицьку цісарсько-королівську касу. Дотації з сіл Поточиська, Городниці і Слобідки були включені в державний релігійний фонд, а над монастирськими маєтками окремим декретом був наставлений спеціальний куратор.

 

Після реформ Йосифа II монаше життя на Городенківщині, як і в Галичині в цілому, почало занепадати. Із 170 монастирів діючими в краю залишилися лише 14, які ще протягом століття, аж до ухвали папи Лева XII (1882 р.), зазнавали утисків австрійських урядових чинників.

 

На сьогодні від василіанського монастиря в Городенці залишилася лише частина північної стіни та шматок кам'яної огорожі, а ще назва передмістя - Монастирський кут. Приміщення монастиря місіонерів збереглися краще, хоч і вони відчули на собі руйнівну силу часу і людських рук. Зараз тут провадяться реставраційні роботи, розпочаті в 1993 р. після передачі комплексу Івано-Франківській єпархії УГКЦ. Але через відсутність коштів, вони, мабуть, приречені...

 

 

 

1 Василіани - чернечий чин східної церкви, дістав назву від свого реформатора св. Василія Великого, який в 361 р. написав для нього статус. З Греції чин перейшов на Україну. Після 1396 р. василіяни стали подвижниками Унії. З їх середовища вийшло багато відомих релігійних діячів України.

 

2 Шафаровий (Шафарів) міст - один з трьох мостів Городенки, які з'єднували місто з передмістями. В даному випадку з Монастирським кутом.

 

3 Шумлянський Йосип (Іван) (1643-1708) - Львівський православній єпископ з 1668 р. Приятелював з королем Яном III Собєськии, підтримував зв'язки з гетьманами Петром Дорошенком та Іваном Мазепою. В 1700 р. перевів Львівську єпархію на унію. Автор церковного підручника "Метрика" та думи про битву під Віднем.

 

4 Потоцькі - польський шляхетський рід з XIV ст. гербу "Pilawa". Найбільші магнати на Україні і в Польщі.

 

5 Йосиф II Габсбург (1741-1790) - австрійський імператор в 1765-1790 рр., прихильник так званого освіченого абсолютизму, відомий своїми державними, освітніми і антиклерикальними реформами, які мали прогресивний характер.

http://www.gorodenka.if.ua/history/003.htm

 


Чи була дана стаття корисна для вас?

Повязані статті

article Архітектурні пам'ятки Городенки
МЕРЕТИН І ПІНЗЕЛЬ У ГОРОДЕНЦІ

  11-6-2006    Views: 4032   
article Історія Городенківщини
З ДАВНЬОЇ ІСТОРІЇ ГОРОДЕНКИ І КРАЮНайдавніші...

  11-6-2006    Views: 2623   
article Замки Городенківщини
ПРО ЩО МОВЧИТЬ КАМІННЯ СИВЕ

  11-6-2006    Views: 1691   

Коментарі користувачів

Додати коментар
No comments have been posted.


.: Powered by Lore 1.5.4