ІСТОРИЧНЕ ПРИКАРПАТТЯ Glossary    Contact Us
Search  
   
Browse by Category
ІСТОРИЧНЕ ПРИКАРПАТТЯ .: Археологічні пам’ятки .: Оборонні споруди .: Замки Прикарпаття

Замки Прикарпаття

ПРО ЩО МОВЧИТЬ КАМІННЯ СИВЕ

Замкові вежі, фортечні мури, кам'яні твердині. Небагато їх, гордих у своїй самотності, залишилось на землі придністровській. Довго дідо-час розписував старе каміння лише йому відомими знаками. Порозписував, та й стирає сам — то дрібними осінніми дощами, то пекучими сонячними променями, то гострими січневими морозами.

Інколи каміння розмовляє з вітром, який. полегшуючи його старечу долю, зализує йому рани, нанесені в лютих і жорстоких січах нападниками, та свіжі, теперішні, людськими руками завдані, що розтягують пощерблені мечами та стрілами кам'яні манускрипти на підмурки огорож та хлівів.

Наша розповідь, читачу, про замки Городенківщини — твердині, зведені мозолистими руками предків, які були незмінними вартовими цього квітучого придністровського краю з давньою поетичною назвою — Покуття.

ЗАМОК У ГОРОДЕНЦІ

За скупими даними, залишеними нам попередніми дослідниками та краєзнавцями, відомо, що замок у Городенці спорудив на початку XVII ст. шляхтич Христофор Стржемеський, коли, тоді ще село, Городенка виконувала функцію ринку і разом з тим мала статус прикордонного поселення.

Замок у Городенці був розміщений у північній частині середмістя на високому правому березі ріки Ямгорів. З півночі і заходу, а також з північного сходу замок добре захищався обривистими берегами, які спадали до річки. Більш доступним він був з півдня і південного сходу.

Зараз важко судити як виглядав замок, але, швидше всього, він мав форму неправильного трикутника, який замикався на південному сході чотирьох- або п'ятикутною замковою вежею з відповідним конічним дахом.

У північній частині замку, мабуть, знаходився будинок власника, або цілий житловий комплекс, куди входили різні за функціональним значенням будівлі: житло для знаті, трапезні. В східній частині, напевно, були казарми замкової залоги, кухня, пекарня (саме тут знайдено шматки кераміки, посуду), склади зброї, продовольства, в південно-східній — конюшні та склади фуражу. Південно-західна частина замку виконувала, на нашу думку, роль суто оборонну, про що свідчать залишки фундаментів двох паралельних стін. Слідів інших можливих будівель тут не виявлено. Хочемо заодно зазначити, що фортифікаційні споруди подібної конфігурації зустрічаються в Підзамочку та Теребовлі.

З історії замку майже нічого не відомо, окрім того, що в середині XVII ст. він був зруйнований і більше не відбудовувався.

Рештки північної частини Городенківського замку ще можна побачити на старих фотографіях кінця XIX — початку XX століття. В новіші часи на його колишній території знаходились середня школа, побутові приміщення, бібліотека, а тепер тут зводиться православна церква. Таким чином, від трьохсотлітнього замку, який був свідком становлення нашого міста, окрім мізерних решток та кількох письмових згадок, нічого не залишилося. Невблаганний час та людські руки зробили все, щоб оповити його пітьмою безвісті.

РАКОВЕЦЬКИЙ ЗАМОК

На правому скелястому березі Дністра здіймаються руїни Раковецького замку, які надають цій місцевості особливої чарівності, бо подібні вони на орлине гніздо, з якого пантрують спокій людських осель, притулених до поважної ріки, волелюбні птахи. І не дивно, що опис замку, зроблений півтора століття тому, має досить романтичний характер: "...Скала, на котрій підносяться його руїни, складається з величезних брил, порослих плющем і мохом. Із розщелини всередині її виривається дзвінке джерело і водопадом стікає до чистих вод гомінливого Дністра. Над замком височіє крута гора, а далі скали, вкриті лісом. В долині видно чудесне село Раковець... Поміж замком і селом є другий, більший водопад, вигляд якого чарує і захоплює погляд".

Від пам'ятки до теперішнього часу збереглася башта в східному її куті і залишки стін із західного і північного боків.

Найвичерпніше подає історію замку дослідник старовини О. Чоловський: "...Раковець, село в Городенківському повіті над правим берегом ріки Дністер. Замок, колись фортеця, в руїнах, рештки яких добре видно, лежить у південній стороні села над скелястим берегом ріки Дністер коло підніжжя гори, яка домінує над ним і цим послаблювала його оборону. В плані замок являє собою нерегулярний чотирикутник на поверх високий, побудований з ломаного каменю. Зі сходу і півночі оборонні мури уціліли відносно краще від інших; зовнішні і зсередини значно пошкоджені і розібрані. В середині східної сторони підноситься шестибічна, на чотири поверхи винесена вежа стражнича, яка була впорядкована для стрільби. В'їзна брама зі слідами розвідного моста. Над брамою знадвору є мармурова таблиця з написом, над нею невелике заглиблення, де, правдоподібно, був герб або ікона. Мури до двох метрів товщиною. Житлові приміщення примикали до західної, південної і частково до північної стін, в них ззовні, на першому поверсі були вікна. Зсередини стіни помешкань дуже пошкоджені, тільки два великі комини збереглися в цілості. В дитинці містилися стайні і природне джерело води, а у північно-західному розі була каплиця, з якої образ Матері Божої переховує місцева церква. Вхід до обширних пивниць знаходиться обік вежі. Руїни належать до Шмуля (Чмуля) Барана, власника села Раковець.

Замок раковецький був збудований в середині XVII ст. Будову розпочав зразу після козацьких війн Домінік Войцех Бенєвський, підчаший Галицький, який за короткий час довів його до завершення. Підтвердження цього маємо в інструкції Сеймику галицького з дня 21 лютого 1659 року, в якій шляхта домагається від короля відповідного нагородження урядника, "...так як для добра посполитого, як милий громадянам Вітчизни, аж до визволення цієї провінції нашої, замочок від границі в повіті коломийськім у селі Раковець в дібрах досить щуплих, дуже нам від цієї границі і Речі Посполитій потрібний, немалим коштом з власної субстанції своєї відновлено від основи в місці обороннім на скалі, лінією мурів оперезано, всередині тих же мурів, висоту і ширину яких до оборони потрібної вимуровано добрим чином, обладнано гарматами і порохом". Витримав замок зараз у першій же хвилі своїй облогу, а було це у 1657 р., коли полковник козацький Антон спішив вздовж Дністра Ракочому на допомогу.

У війнах турецьких витримав замок в році 1667 облогу татарську, але в році 1672 після короткої оборони був здобутий турками. Це саме повторилося в році 1676, через що сильно був знищений. Відбудований і надалі відігравав важливу роль у волоських походах Яна Собеського в роках 1685-1691. Через те, що тоді переправлялося військо через Дністер, тут нагромаджено продукти, стягнено галери і матеріал на мости. Житловим утримувався (замок) в цілості аж до заворушень Барської Конфедерації, в часі яких був спалений і не піднявся більше з руїн. Біля 1840 р. Двермицький, власник Раківця, заклав у руїнах поташарню, але та через кілька років припинила свою діяльність. Внаслідок розбирання мурів на матеріал для господарських будівель їх місцями значно ушкоджено".

Стіни замку, як свідчить історія, натерпілися немало від чужинницьких навал. Але завжди гордо, інколи підпливаючи кров'ю, боронили вони твердиню, в якій було закладено спокій придністровських берегів.

Бо, хіба дозволили б осквернити цей прекрасний предністровський куточок руками татарського або турецького наїзника чи безпам’ятством прийдешніх поколінь... Проносились буремні завії, а згодом... Згодом народилась легенда, яка ще півтора століття тому вийшла з-під пера допитливого краєзнавця і лягла на папір, щоб дійти до нас: "...Було це за часів правління короля Яна IIІ. Оточили замок татари і розташувались табором на пануючій над замком горі. Бенєвський вперто боронився з шляхтою і селянами з околиць замку і відбив декілька настирливих татарських штурмів, але врешті-решт, коли почало не вистачати продуктів, дав зрозуміти оточеним, що він охоплений сумнівами в доцільності подальшої оборони і вже хоче здатися на милість татарську. Та раптом один із захисників, ім'я якого не збереглося, присвятивши себе загальній справі, спустився вночі із стрімкої скали, переплив щасливо на протилежний берег Дністра і, діставшись до Чернелиці, повідомив гарнізон про швидку здачу замку в зв'язку з відсутністю харчів, а також про те, що на п'яних татар можна легко вночі напасти і розбити їх, тим більше, що замок охороняє тільки сторожа, а зі сторони Чортовецької дороги осадники не звикли ставити ніякої охорони. На другий день, з настанням ночі, військо мовчки переправилось за Дністер і несподівано вдарило на сплячих бусурманів в той момент, коли Бенєвський здійснив вилазку із замку. Цілу ніч йшов жорстокий бій. Ясири, надто впевнені в собі, стали жертвою переможців, а існуючі до цього часу могили поблизу замку переконують у великій поразці татар. Ось так тоді самопожертва одного врятувала життя, славу і майно обложених.

Легенди не залишаються самотніми, а надихають людей творчих своїм втаємниченням. Так і з Раковецьким замком. Не оминуло його ні прискіпливе вічко фотоапарата, ні всюдисуще око художника. До нього вкотре повертаються вони в своїй творчості. І повертатимуться – якщо не дамо загинути замкові...

ЧЕРНЕЛИЦЬКИЙ ЗАМОК

"...Чернелиця, містечко в повіті Городенківськім. На правому березі Дністра, на півмилі від цієї ріки, над потоком лежить занедбаний замок, який у загальних штрихах в цілому зберігся..." Так розпочинає свій опис чернелицької твердині історик-краєзнавець О. Чоловський. Про замок згадують: "...Замок розташований у східній стороні містечка, на легкому скелястому піднесенні, доступному тільки зі сходу. Являє собою зразок фортець, які будувалися на Русі, — з однією тільки відмінністю, що там ті споруджувалися із землі і дерева, а тут дерево і земля замінені муром. Ця місцевість з горою займає площу 4 морги. Стіни чотирикутника товщиною 2 метри і висотою 2,5 м вимуровані з лупаного каменю і упорядковані бійницями для ручної зброї. В середині західного муру. збереженого відносно краще, знаходиться двоповерхова квадратна вежа, покрита дахом, в якій є аркова в’їзна брама, архітектурно оздоблена, чим і привертає до себе увагу. Фасад її зовнішньої сторони оздоблює великий герб "Pogon", вирізьблений з каменю, але пошкоджений власне в тім місці, де мав би бути вирубаний рік. Від таблиці залишилось тільки обрамлення. По правій стороні брами є отвір для гармати, по лівій — вхід до підвалів. Внутрішній фасад вежі оздоблює герб "Pilawa", розміщений теж над одвірком брами з літерами Е.S.Х.С.W.В, що означають: Єфросинія Станіславіцька, княгиня Чарторийська, воєводина Брацлавська (друга дружина князя Михайла Чарторийського). Житлові кімнати по обидва боки брами знищені і використовуються під стайні. Другий поверх порожній. В центрі просторої площі, оточеної фортифікаційними мурами, яка використовується під овочевий город, ближче до південно-західного рогу підноситься невеликий одноповерховий житловий будинок. Збудований він з лупаного каменю, з гарно різьбленими одвірками і віконними рамами, і дотепер зберігся добре. Мешкає в ньому теперішній власник Самуель Мосберг, який хотів у минулому році замок перебудувати. Але розпорядженням Городенківського староства під загрозою кари це робити заборонялось.

Чернелицький замок заснований на початку XVII століття. Закінчений, однак, був лише по війнах козацьких Михайлом Георгієм Чарторийським, воєводою Брацлавським. Свідчить про це герб його дому і інструкція шляхти з Галицького сеймику 1659 р., яка рекомендує королеві компенсувати кошти, витрачені князем на фортифікацію замку. У війнах турецьких два рази був здобутий і знищений (1672 і 1676 рр.). В часи молдавських походів Яна III в роках 1685-1691 відігравав важливу роль, бо служив місцем зберігання провіанту і фуражу. Сам Собеський в ньому кілька разів замешкував. Служив він за помешкання наступним власникам: Галецьким, Потоцьким, Стадницьким і іншим, чи їхнім орендарям.

Не обминула замку й усна народна творчість. Бо, чим старіші стіни, тим неймовірнішими легендами і переказами обростають вони. Одна розповідає про те, як король Ян Собеський під час війни з волохами і турками спорудив у своєму замку підземні ходи на випадок облоги і втечі: один — до Дністра, а другий — до костелу в Городенці. Підземний хід тут справді існував, тільки пролягав він не до Городенки, а до костелу в Чернелиці і проходив під сучасною головною вулицею селища.

Друга — про те, як княгиня Єфросинія, обдурена пахолками, які підробили листи її чоловіка, розтратила багатство братів Чарторийських, будуючи в час їхньої відсутності та без їхньої згоди костели і церкви в окрузі, через що, дізнавшись правду, наклала на себе руки.

Третю легенду — про кохання княгині, записану понад двадцять років тому Ярославом Ярошем, наводимо повністю:

"Красну та славну жінку мав володар замку Михайло Чарторийський. З лиця Єфросинія була красунею чорнолицею. Не один панок задивлявся на її гнучкий стан, милувався лебединими рухами. Бачив усе те чоловік, але виду не подавав.

Одного вечора наказав князь Чарторийський готувати до виїзду коней. Світ-рання він вирушив на війну під Відень, а Єфросинія залишилася самотньою сидіти вдома.

Злітали дні. Життя в замку пливло тихо, спокійно. Нудно було княгині самій у просторих палатах, і вона вирішила щодня робити прогулянки на коні. Щоб її ніхто не впізнав, переодягалася в просте сільське вбрання і виїхала в поле, ближче до Дністра-ріки.

Красуня-княгиня могла годинами пролежувати серед високої отави і дивитися у глибоку синь, по якій пропливали хмарини. Кінь пасся оддалік, але Єфросинії вистачало легко сплеснути в долоні, як він з'являвся біля неї.

Стояла літня спека. Єфросинія хотіла вже вертатися до замку, але зобачивши вершника, що скакав назустріч їй, вирішила почекати.

— Доброго дня тобі, красуне?

Вона повільно звела великі карі очі. Проти неї на коні сидів вродливий сільський хлопець. На його вишитій сорочці пломеніли калинові китиці, зелен-лист барвінку.

— І тобі доброго, — посміхнувшись, відповіла.

— Додому? — спитав тихо.

Ствердно кивнула головою.

— А то далеко?

— Та й не близько, — гордо відповіла пані.

— Заки дойдеш, то чисто спечешся. Може води?.. Ось тут поруч є джерело...

Досхочу напившись холодної джерельної води, Єфросинія скочила на коня. Гнідий рушив... Услід — юнак.

Порівнялися. Незчулася княгиня, як опинилася на колінах в юнака. Лице її запломеніло жаром, і вона заллялася дзвінким сміхом. Той сміх чимдужче наростав, шаленів. Заледве стримала себе.

— Пусти...

Відчувши на своїй спині княгиню, кінь пішов жвавіше. Доїхали до того місця, де зустрілися. Зиркнула на юнака. Вираз його обличчя був невимовне благальним і сині очі-зірниці ніби мали щось казати.

Її силует зник у видолинку. Надходив вечір. У повітрі чулися духмяні солоди, а сонце, ніби вогняна білка, перестрибуючи з хмари на хмару, мчало до обрію...

Через день вони знову зустрілися. Потім ще й ще. Так і сплелася любов. Іноді до ранку блукали луками, сп’янілі від палких обіймів.

Про любов княгині довідалися в замку. Недобра слава пішла про Єфросинію. Дійшло й до неї, та не зважала на те. Продовжувала зустрічатися з тим, хто полонив її душу.

Швидким алюром до замку вершник примчав. Його кінь був увесь у піні, важко дихав.

— Князь їде...— ніби сурми стрепенулись голосні. В скронях Єфросинії натужно загули, забамкали дзвони. Вона не знаходила собі місця в замку. А коли далеко на дорозі з’явилася князева карета, вона з найвищої стіни стрімголов кинулась донизу, щоб не бути більше з нелюбом.

Гірко переносив смерть дружини Михайло Чарторийський. Він наказав замурувати тіло жінки в стіну замку, а її ініціали викарбувати над головною брамою.

Відтоді цю місцевість на честь смаглявої чорнявки-княгині почали називати Чернелицею..."

Закінчуючи розповідь, хочемо зауважити, що стан замків, які збереглися, а саме Раковецького і Чернелицького, викликає велику тривогу: вони вимагають негайної реставрації, інакше через декілька десятиліть ці унікальні пам'ятки середньовічного фортифікаційного зодчества загинуть остаточно.

Роман СМЕРЕЧАНСЬКИЙ

Володимир НИКИФОРУК

gorodenka.if.ua/history


Чи була дана стаття корисна для вас?

Повязані статті

article Стародавні замки і укріплення Івано-Франківської області на берегах Дністра
Стародавні замки і укріплен

  2-21-2007    Views: 8156   
article Замки Городенківщини
ПРО ЩО МОВЧИТЬ КАМІННЯ СИВЕ

  11-6-2006    Views: 1691   
article Архітектура Прикарпаття
Володимир СІЧИНСЬКИЙ 

  3-16-2007    Views: 4071   

Коментарі користувачів

Додати коментар
Comment olena-online <xtarsomen2s@gmail.com>
2-21-2010 at 8:41am

дуже добре
почерпнув багато нового


.: Powered by Lore 1.5.4