ІСТОРИЧНЕ ПРИКАРПАТТЯ Glossary    Contact Us
Search  
   
Browse by Category
ІСТОРИЧНЕ ПРИКАРПАТТЯ .: Райони та міста обласного підпорядкування .: Тлумацький .: села Тлумацького р-ну .: Обертин .: Моє селище – Обертин

Моє селище – Обертин

Моє селище – Обертин

Обертинщина географічне належить до Покуття. Раніше Покуттям називали всю галицьку землю: від молдавського кордону аж по Галич. О. Чоловський границями Покуття вважав:  з півночі — ріку Дністер,  зі сходу і півдня — польсько-молдавську границю, а із заходу границею Покуття була пуща або масив букових лісів, що тягнувся вздовж лівого берега річки Бистриці Солотвинської.

Більш точно визначення Покуття дав В. Кубійович: це географічно-історичний край між Передкарпаттям — межа ріка Прут, Поділлям — межа ріка Дністер або Прутсько-Дністровське межиріччя. Довжина Покуття становить біля 100 км, ширина — 25-30 км. воно займає площу майже З тисячі км2 і охоплює колишні повіти Богородчанський, Городенківський, Коломийський і Косівський (визначення дано після об'єднання повітів).

Люди на Обертинщині поселились з незапам'ятних часів, різні племена переходили через обертинські землі: готи, скити, барбаринці, печеніги, білі хорвати, тиверці, слов'яни. В ІХ-ХІ ст. це була Київська Русь, в XII-XIV ст. — Галицько-Волинське князівство. У 1340 р. польський король Казимир III Великий, що прийшов на престол в 1330 p., організував похід польсько-угорського війська на Галицько-Волинське князівство під приводом захисту католиків краю, у 1349 р. захопив і приєднав до Польщі Галицьку землю, а з 1366 р. Галичина, в тому числі і Покуття, були остаточно окуповані Польщею.

З корінної Польщі на колонізовані Галицькі землі почала переселятись польська шляхта, а польський король щедро наділяв її урожайними галицькими землями.

В XV ст. відомою родиною на Покутті стала родина Обертинських. Це була розгалужена шляхетська польська родина, яка мала у приватному володінні половину Обертина. Обертинські (справжнє прізвище цієї родини встановити не вдалось) були кровно пов'язані з родиною Кунашевських. Прізвище цієї родини походить від галицького села Кунашів (Кінашів) і родиною Гербуртовських (від назви галицького села Гербуртов — тепер Надіївка). Яцко Гербуртовський мав братів Завішу та Матея, його дружиною була Ядвіга з родини Обертинських, він отримав в спадок Гебуртов, частину Обертана і Черемхів, а ця сім'я мала двох синів і чотирьох дочок. Так тісно переплітались між собою ці відомі у XV ст. шляхетські польські родини.

У 1388 році Польща ліквідувала княжі волості і замінила їх староствами. В 1378 році створено Галицьке, в 1390 році — Рогатинське, в 1398 році — Сцятинське староства. Обе-ртияські землі входили до Снятинського староства.

Через обертинські землі не  один раз  котились руйнівні ТРЕ БД   хвилі боротьби ворогуючих сторін, тому між поляками і молдаванами  боротьба за покутський край точилась   протягом більше як століття і закінчилась поразкою молдавського війська під Обертином в 1531 році.

Польща володіла Покуттям, як і всією Галичиною, до 1772 року — першого поділу Польщі. Належить сказати, що Галичина ділилась на Західну (Краківське, Вадовіцьке і Перемиське воєводства) і на Східну (Львівське, Станиславівське і Тернопільське воєводства).

В 1772 році Галичина перейшла до Австро-Угорщини, яка володіла нею до 1918 року. 1 листопада 1918 року створена Західно-Українська Народна Республіка, яка 22 січня 1919 року об'єдналась з Українською Народною Республікою в єдину соборну Українську Народну Республіку.

У 1919 році Покуття на короткий час захоплює Румунія, а потім край знову, аж до 1939 року, потрапляє під польську окупацію. - 3 1939 по 1941 роки Покуття в складі УРСР входило до Радянського Союзу. З 1941. по 1944 роки воно було окуповане Німеччиною, з 1944 по 1991 роки Покуття в складі УРСР знову належало до Радянського Союзу. 16 липня 1991 року Верховна Рада України проголосила Акт про незалежність України. 24 серпня 1991 року Верховною Радою України проголошена декларація про незалежність України, яку схвалило більше ніж 90% населення України на всенародному референдумі першого грудня 1991 року. Україна стала самостійною соборною незалежною державою.

Через Обертин протікає невелика річка із загадковою назвою Чорнява, що бере свій початок в околицях Коршева. і несе свої води через Коломийський, Тлумацький, Городенківський, Снятинський райони і впадає в Прут.

Населення Обертина поступово зростало. Цьому сприяло надання Обертинові Магдебурґзького права. На колонізовані Польщею покутські землі почала переселятись насамперед польська, а за нею німецька, чеська та угорська шляхти, якій передавались у володіння земельні наділи, переселялись і євреї, які узяли у свої руки майже всю торгівлю. У VII-VIII ст. поселились в Галичині вірмени, які також торгували і займались ремісництвом.

Особливо швидко збільшувалось населення Обертина в XIX і в перших десятиріччях XX століття.

Чисельність мешканців Обертина з кінця XVІІI століття така:

1781 рік — 1361 чоловік;

1843 рік — 3235 чоловік;

1857 рік — 4414 чоловік, з них —1607 українців, 1182 поляків, 1613 євреїв і 12 вірменів;

1896 рік —5538 чоловік;

1907 рік — 6542 чоловіки, з них — 2433 українці, 2310 поляків і 1799 євреїв;

1911 рік  — 6623 чоловіки, з них  — 2523 українці, поляків і євреїв разом 4100;

1914 рік — 6051 чоловік, з них — 2354 українці, 1887 поляків, 1810 євреїв;

1923 рік — 4781 чоловік, з них — 1597 українців, 2347 поляків, 724 євреї,   інших — 3 (яких саме — не вказано);

1925 рік — 6583 чоловіки, з них — 2483 українці;

1938   рік    5727   чоловік,   з   них  українців    2779, поляків — 1828, євреїв —  1120;

1950 рік — 3698 чоловік;

1959 рік (перепис) — 3729 чоловік;

1970 рік (перепис) — 3732 чоловіки;

1979 рік (перепис) — 3584 чоловіки;

1990 рік — 3700 чоловік.

Що можна сказати при аналізі чисельності населення Обертина . більш як за два останніх століття? Найбільша кількість мешканців в Обертині була напередодні Першої світової війни в 1911 році — 6623 і в повоєнні роки в 1925 році — 6583. В Обертині до 1914 року переважали українці, хоча була чисельна польська і єврейська громади. В часи Першої світової війни кількість населення Обертина зменшилась і в 1923 році становила 4781 чоловік. Причиною тому були втрати під час воєнних дій в першій світовій війні, виїзд з Обертина євреїв, інфекційні захворювання у воєнні часи. Але промовистим є і такий факт: в 1923 році значно збільшилась чисельність поляків, що можна пояснити лише одним — новою хвилею польської колонізації після поразки українців в українсько-польській війні. В 1938 році демографічна ситуація вже змінилась на користь українців.

Значно вплинула на чисельність населення Обертина Друга світова війна — воно значно скоротилась. Причин тут декілька: ліквідація єврейської громади в часи німецької окупації, значні втрати чоловічої частини населення Обертина в час Другої світової війни і вивезення молоді до Німеччини, масовий виїзд поляків після Другої світової війни до Польщі тощо. В повоєнний 1950 рік населення Обертина навіть не сягало чотирьох тисяч.

Значно змінився і національний склад населення Обертина в повоєнний час: воно стало практично однорідним — українським, поляків залишилось дуже мало. Правда, в Обертині з'явились росіяни, але в незначній кількості. Чисельність населення селища до 1994 року майже не змінилась, в повоєнний час посилились міграційні процеси з Обертина, насамперед молоді з різних причин в міста.     

Легенда про походження Обертина, яка записана зі слів Ганни Василюк. Було це в далекі часи. Селились в нашій місцевості люди, освоювали нові землі, вирубували ліси, засівали поля, обзаводились сім'ями, ґаздували і наживали добра. Поселилися люди і у видолинку біля річки, побудували хати і почали господарювати. Та надійшли лихі вісті, що насуваються орди печенігів, які палять села і вбивають людей. Почали нові поселенці зводити високий частокіл навколо своїх осель. Вони обгородили городище і взялися готувати зброю: мечі кувати, луки та стріли виготовляти.

Одного дня побачили жителі українського городища з валів кіннотників — це були печеніги. Обступили вороги городище і почали вимагати, щоб відкрили браму. Та цього не сталось і почали печеніги бій, посилаючи на захисників городища хмари стріл, кидаючись з диким виттям протаранювати браму. Та мужньо оборонялись захисники городища, хоча і ріділи їхні ряди. Третій день тривала битва, але не могли печеніги здобути городище. Зібрались молоді хлопці, порадились і вночі непомітно підкрались до намету печенізького воєводи і закололи його мечами. У ворожому стані вчинився шум і ґвалт, печеніги почали переслідувати сміливців та захисники городища вчасно відкрили їм браму і сміливці заховались за стінами укріплення.

А ранком засурмили печеніги у труби, розібрали свої намети і повернули своїм військом у інші краї. Після тої битви почали розказувати люди, як обернули печеніги біля цього поселення. Через деякий час назвали це поселення Обертином. Ця легенда існує вже декілька століть.

Як свідчать археологічні знахідки, знайдені в околицях Обертина, земля обертинська обживалась ще з незапам'ятних часів. Та в історичній науці дата першої письмової згадки про поселення вважається і датою початку існування поселення.

Обертин вперше як поселення або осада письмово згадується польським істориком Р. Дубковським у 1416 році: поселення у цьому році належало Васькові Тептуковичу, мало назву не Обертин, а Подмертин, але знаходилось на землях, що раніше мали назву Обертин. Отже, ще до вказаного часу з якихось причин поселенню змінена назва Обертин на іншу — Подмертин. Чому назва Обертин змінена на назву Подмертин, в документах жодного пояснення не знайдено. Деякі дослідники припускають, що слово Подмертин могло означати прізвище, але також не наводять жодних аргументів. На наш погляд, значення слова Подмертин вже не вдасться з'ясувати, немає і лінгвістичного трактування цього слова.

В актах гродських і земських, том XII, вказується про приналежність Обертина Мартинові Обертинському в 1437 році. Яким способом поселення перейшло до Мартина Обертинського, не наводиться.

В актах гродських і земських за 1438 рік, том І, сказано, що Дерслав з Библа визнає про отримання ним 60 гривень від Конрада з Кунашова за четверту частину землі Обертин і Черемхів. Цей акт складено в присутності високоповажного архієпископа Львівського Йоана. Семка Перемишльського, Януша Подільського, Гаврила Галицького підсудді, Прокопа з Стрільча, Николая з Водник. Точна дата складення цього акту та місце не вказується.

В подальшому в цих актах є згадки про Обертин в 1440, 1456, 1472 роках. Очевидно, якимось чином частина Обертина і Черемхів потрапили у власність Конрада з Кунашова. Може бути, що право власності до цього Конрада якось перейшло від Мартина Обертинського. Та одне можна сказати з певністю: Обертин не належав до королівських земель. Тобто земля обертинська не була королівшиною. а належала до приватної власності, а Обертин з усіма землями переходив з одних рук в інші, правдоподібно, що могло бути навіть декілька власників поселення.

В наступні роки ніяких згадок про Обертин не виявлено, а подальша згадка датується вже 1531 роком, коли біля Обертина відбулась битва між поляками і волохами (або молдованами) за покутську землю. Ця битва описана багатьма польськими дослідниками.

В 1531 році власниками поселення Обертин були Мацей (Матіас) Дзетертовський, Галицький Ловчий, Андрій Обертинський, Микола Гостовський і вдова Катаржина Турецька.

Правдоподібно, що в 1553 році польський король Жигмунд II Август надав право цьому Галицькому Ловчому Мацею (Матіасу) Дзетертовському на його частину Обертина і .заснувати містечко.

 

 

Хто був членом кружка за німців, документально не встановлено.

З другим приходом радянської влади кружок товариства „Сільський господар" в Обертині припинив своє існування.

До першого приходу радянської влади вся земля належала селянам, польським і в незначній мірі українським землевласникам, греко-католицькій церкві та римо-католицьким костелам. З її приходом поміщицькі та церковні землі, пасовища та ліси конфісковані та передані у володіння селянам, насамперед безземельним та малоземельним. В Обертинському районі селянам також було безплатно пе­редано з фільварків 420 коней, 480 штук великої рогатої худоби. 520 свиней. Ці дії радянської влади викликали захоплення і схвалення, особливо серед незаможної частини населення.

Внаслідок безплатної передачу поміщицьких і церковних земель селянам, кількість землі в селянських господарствах збільшилась, але ЦК ВКП(б) і Рада Народних Комісарів СРСР від 21 березня 1941 року ввели крайні норми землекористування на селянський двір Станиславівської області: ця норма становила 7 га. Отже, селянин не міг мати більше 7 га землі у своїй власності.

Але вже в 1940 році радянська влада розпочала колективізацію в сільському господарстві, створюючи колективні господарства або колгоспи. В періодичній радянській пресі почали з'являтись статті, що вихваляли переваги колективного ведення сільського господарства, радянської системи загалом та її демократичність.

В лютому 1940 року в Обертині створено колгосп з назвою „Імені XVIII партійної конференції”. До колгоспу вступило близько 40 господарств, зокрема, господарства П. Савицького, А. Рудницького, Й. Федоришина, Й. Яворського. П. Василюка. Колгосп мав 500 га землі, 15 коней, 15 возів, борони, йому виділено трактор. Головою колгоспу обрано Миколу Романюка. 

Розміщувався колгосп на садибі колишнього панського фільварку. На цій садибі знаходилась і створена в березні 1940 року машинно-тракторна станція (МТС), яка мала обробляти землі створюваних колгоспів. Друга машинно-тракторна станція організована в селі Воронові.

Та у червні 1941 року розпочалась війна між Німеччиною та Радянським Союзом, колгоспи розпались, селяни-колгоспники знову забрали свою землю і знову стали господарювати  самостійно.

З другим приходом радянської влади колгосп в Обертині, був відновлений 27 вересня  1945 року, але вже з іншою назвою — „Перемога". У відновленому колгоспі нараховувалось 11 господарств, усуспільнене майно колгосп)' становило : 5 коней, 5 корів, 15 овець. 9 свиней, 30 вуликів, 2 плуги, ; 2 вози та трієр. В подальшому колгосп „Перемога" збагачувався,   як  і   колгосп   імені   Шевченка   у   Незвиську,   як майном вступаючих у колгосп, так і конфіскованим майном примусово вивезених сімей з району.  В  1946 році Обертинський колгосп „Перемога" вже мав 12 коней, 12 корів, 27 овець та кіз.

Об'єднував колгосп „Перемога" в основному господарства, що знаходились за річкою Чорнявою.

Не обминула Обертин і воєнна віхола як першої, так і другої світових війн, обпаливши своїм ненаситним полум'ям як саме містечко, так і його мешканців.

Російські війська ввійшли на Городенщину 1 вересня 1914 року, вони завели військову адміністрацію, ліквідували українські бібліотеки, арештовували і вивозили в глиб Росії людей, а на Різдвяні свята забороняли ходити з колядою.

Під натиском австрійських військ на початку 1915 року російські війська були змушені залишити городенківський повіт, фронт проходив по лінії Обертин-Снятин, 25 лютого 1915 року австро-угорська піхота перейшла у наступ у напрямі з Обертина на Герасимів і дальше у напрямі Дністра. Обертин під час цих боїв зазнав руйнувань. В липні 1915 року в Обертині були зосереджені великі сили австро-угорських військ, які готувались до подальшого наступу.

В 1916 році Обертин і околиці стали ареною жорстоких боїв між австро-угорськими та російськими військами, знову Обертин зазнав руйнувань, а його мешканці — чималих бід.

20 жовтня 1940 року і 10 листопада 1940 року на Прикарпатті стався землетрус. Руйнувань і потерпілих від стихії не було, та люди стривожились, вбачаючи в цьому погану ознаку. Так, наступали важкі часи — і численні репресії радянської влади, і вже насувалась зловіща тінь Другої світової війни.

Вдосвіта у неділю, 22 червня 1941 року, мешканці Обертина почули сильні вибухи з півдня та зі сторони Коломиї, а невдовзі довідались, що Німеччина напала на Радянський Союз, а німці бомбили військову базу біля Гвіздця та аеродром і залізницю в Коломиї. Невдовзі почався рух радянських військ, що відступали через Обертин у напрямку Дністра.

2 липня 1941 року о 14 годині в Обетин ввійшли на танкетках і легких танках угорські частини, за ними в Обертин ввійшла угорська піхота та кіннота (Угорщина виступала на боці Німеччини). Цього ж дня угорські війська захопили Вакерівку і балагурів ку.

Невдовзі мешканців Обертина скликали на  сходини, на пропозицію угорського офіцера обрано тимчасове управління Обертина, на посаду війта призначено Антона Погорілого. Створена місцева поліція.                

Друга світова війна, крім численних людських жертв, принесла на обертинську землю і значні матеріальні руйнування. В Обертині в час бойових дій знищено 241,98 га озимих посівів, 71.68 га ярих посівів, 29,41 га конюшини, заміновано 51,43 га. В Обертині 6 вересня 1944 року створено штаб по розміновуванню, головою штабу призначено Тарасенка, членами Смислова, Рябоконя, Чернуха, Сьому, їхні посади не вказані.

Забрано у населення Обертина під час війни 108 коней, 293 штуки худоби, 33 вівці, 36 свиней, 2349 штук домашньої птиці.

Нанесено збитків 887 господарствам Обертина на суму 31 мільйон 361 тисяча 634 крб. (в тодішніх цінах).

Містечко Обертин знову зазнало немало руйнувань, воєнні / дії залишили навічно в душах його мешканців невгасимі страждання та горе.

http://www.refine.org.ua/pageid-4365-3.html

 


Чи була дана стаття корисна для вас?

Повязані статті

article Селище міського типу Отинія
Селище міського типу Отинія

  2-20-2007    Views: 1828   
article Селище міського типу Чернелиця
Селище міського типу Чернелиця

  2-20-2007    Views: 15691   
article Історія селища Обертин Тлумацького району

  11-1-2006    Views: 699867   

Коментарі користувачів

Додати коментар
No comments have been posted.


.: Powered by Lore 1.5.4