ІСТОРИЧНЕ ПРИКАРПАТТЯ Glossary    Contact Us
Search  
   
Browse by Category
ІСТОРИЧНЕ ПРИКАРПАТТЯ .: Археологічні пам’ятки .: Оборонні споруди .: ОБОРОННІ СПОРУДИ ГОЛІГРАДСЬКОГО ТИПУ (КУЛЬТУРА ГАВА-ГОЛІГРАДИ)

ОБОРОННІ СПОРУДИ ГОЛІГРАДСЬКОГО ТИПУ (КУЛЬТУРА ГАВА-ГОЛІГРАДИ)

ОБОРОННІ СПОРУДИ ГОЛІГРАДСЬКОГО ТИПУ (КУЛЬТУРА ГАВА-ГОЛІГРАДИ)

Перші археологічні дослідження голіградських городищ відносяться до 1877 року, коли З. Пшибишевський і Й. Коперніцький провели розкопки на городищі поблизу с. Городниця [3: 98]. У ХХ ст. у різний час дослідження на городищах проводили М. Ю. Смішко, В. М. Петегирич, І. К. Свєшніков [3: 98], Ю. М. Малєєв[4], Б. О. Тимощук [11], Л. Крушельницька [3].

Голіградський тип культури Гава-Голігради поширений на території Прикарпаття та Подністров'я. На другому етапі існування голіградської групи виникає ряд городищ. Малєєв виділяє два типи городищ голіградської групи: мисового типу і на низинах серед боліт. До останнього він відносить поселення Хом'яківка Івано-франківської області, яке розташоване на острові посеред широкої заплави р. Стримби. Поселення було надійно захищене природою, а тому не укріплювалося додатково штучними укріпленнями [4: 89, 92]. Зважаючи на це, ми вважаємо, що згадане поселення не слід вважати городищем.

Городище поблизу с. Лисичники Заліщицького району Тернопільської області розташоване в урочищі "Під валом" на плато над правим високим берегом р. Серет. Городище площею 160 га з північного сходу та південного сходу обмежене крутими схилами корінного берега р. Серет. З південно-західної сторони протікає струмок Вовчків, лівий берег якого представляє високу скалисту стінку. Висота схилів над долиною ріки складає 100 м.

З напільної сторони, на найбільш короткій ділянці між схилами, споруджено вал та рів довжиною 415 м. На сьогодні висота валу досягає 3 м, глибина рову - 3,5 м, ширина основи рову - 2,8 м. Вал насипаний із змішаного ґрунту отриманого при споруджені рову. Зовнішній схил валу і схили рову були вкриті панцирем із вапнякових плит. Щоб надати фронтальній стороні валу більшої крутизни і попередити її сповзання, поверх панцира знаходилася обпалена глиняна обмазка [4: 87].

На городищі було три в'їзди. Струмок Вовчків має глибоку долину з крутими, а у верхній частині - обривистими, схилами. У верхній частині, на рівні вапнякових виходів, від стінки відділилася велика скеля. Проїзд був влаштований між кам'яною стінкою городища і скелею, яка використовувалася як в'їзна башта. Нижче башти, по дорозі на городище, знаходиться ще одна скеля висотою 10 м. Між двома баштами-скелями була споруджена оборонна стіна. Вона складалася з трьох вертикальних шарів загальною товщиною понад 8 м. З зовнішніх сторін стіни знаходилися панцирі товщиною 2 м, споруджені із великих кам'яних блоків. Середній шар, який заповнював проміжки між панцирами, представляв собою глиняну забутовку, яка зв'язувала всі шари в єдине. Висота стіни сягала 8 м. Нижче башти, вздовж дороги, збереглися залишки стінки з великих кам'яних блоків.

Другий в'їзд був розташований з протилежної сторони городища і протягом кількох сотень метрів піднімався по схилу вздовж городища, весь час знаходячись під нависаючими схилами. Третій в'їзд розташований в центрі валу [4: 87-88].

Городище поблизу с. Кривче Борщівського району Тернопільської області знаходиться в урочищі "Вал" на мисі плато правого берега р. Циганка. Ріка омиває мис з північно-східної та північно-західної сторін. Із західного боку протікає струмок, який утворює долину "Глибока". З півночі територія відкрита і легкодоступна. Тут було споруджено вал та рів довжиною 670 м. Конструкція валу аналогічна Лисичниківському [4: 88-89].

Така ж конструкція валу на городищі біля с. Федорівна Густинського району Тернопільської області [4: 89].

Городище поблизу с. Городниця Городенківського району Івано-Франківської області розташоване на високому мисі - відрозі Дністровського плато. З півдня і півночі городище обмежене глибокими ярами, зі сходу - долиною р. Дністер. Оборонні споруди на городищі відносяться до ранньозалізного та давньоруського часів. До голіградського типу відносять три паралельні оборонні лінії з валів та ровів, які захищали городище з боку плато [4: 89-91; 3: 98].

Городище поблизу с. Грушів Коломийського району Івано-Франківської області площею близько 6 га розташоване на мисовидній ділянці першої надзаплавної тераси правого берега р. Прут. В легкодоступних ділянках споруджені вали висотою 1,5-2 м та довжиною 200 м [4: 89].

Городище біля с. Гірське (Іспас Горішній) Косівського району Івано-Франківської області розташоване в урочищі "Замчисько" на одному із відгалужень гірського хребта. З північного, східного і південного боків городище обмежене стрімкими схилами і обривами, що спускаються до заболочених долин. З напільного західного боку збудовано вал і рови довжиною 35 м. Рови розташовані по обидві сторони валу. Внутрішній рів менший за зовнішній [3: 118].

Городище на високому пагорбі, що на правому березі р. Серет між селами Широка Поляна і Кам'яна Глибоцького району Чернівецької області з напільної сторони обмежене трьома оборонними лініями валів та ровів. Рови розташовані з обидвох сторін валу. Крім того центральна частина городища розміром 1000Х400 м оточена валами та ровами з усіх боків. Загальна довжина оборонних ліній сягає понад 10 км. Вал насипаний із жовтої глини, а його зовнішні схили обкладено кам'яними плитами [11: 19-20].

Городище біля с. Волока Глибоцького району знаходиться в урочищі "Городище" на високому мисі, який обмежений крутими схилами ярів. З легкодоступної північної сторони мис обмежений земляним валом і ровами. Внутрішня частина валу складається із обпаленої глини, а зовнішній схил облицьований кам'яними плитами. Оборонні рови знаходяться з обидвох боків валу. Внутрішній рів у два рази вужчий ніж зовнішній. На найвищому місці городища, в його південно-східній частині, збереглися рештки ще одного, тепер зруйнованого, оборонного валу [11: 22].

Б. М. Граков припускає існування оборонних споруд на поселенні Магала поблизу Чернівців [1: 185]. На нашу думку це припущення не відповідає дійсності.

Як бачимо, основним типом голіградських городищ є мисові укріплення із найбільш простою схемою, коли мис відрізався від відкритої напільної сторони ровом та валом, завдяки чому створювалася кільцева система оборони. Для деяких городищ характерним є існування кількох ліній оборони зі сторони плато (Городниця, Широка Поляна) чи навіть "дитинців" з круговою системою оборони із валів та ровів (Широка Поляна, Волока). Для більшості городищ характерне облицьовування зовнішніх схилів валів та ровів панцирем із кам'яних плит, а у багатьох цей панцир додатково був вкритий обпаленою глиною. На Волоцькому городищі у конструкцію валу входить ядро з обпаленої глини. Для городищ у басейні річок Серет та Прут, на відміну від городищ Дністровського басейну, характерним є існування ровів з обидвох сторін валу. Внутрішній рів є меншим за зовнішній. На Лисичниківському городищі як оборонні башти використовувалися скелі, що були з'єднані між собою стіною із каміння та глини.

За плануванням городищ, їх топографічним розташуванням, конструкцією оборонних споруд городища голіградської групи значно відрізняються від городищ групи Гава [7; 9], що свідчить про існування двох різних традицій будівництва укріплень в межах культури Гава-Голігради. Деякі аналогії голіградським городищам знаходимо у культурах раннього залізного віку. Зокрема використання ровів з обидвох сторін валу зустрічаємо на Яничському городищі чорноліської культури [10: 17]. Пропечене глиняне ядро у конструкції валу (як це бачимо на Волоцькому городищі) є конструктивною особливістю валів скіфського часу [8: 133]. Певні аналогії укріпленням голіградських городищ знаходимо на городищах пізнього етапу трипільської культури. Зокрема планування більшості трипільських городищ аналогічне голіградським: городища розташовані на мисах і укріплені лише з напільної сторони [2] (хоча, власне, таке планування є характерним для всіх епох). А на деяких із трипільських городищ (наприклад, на городищі Жванець-Шовб) зовнішні схили валів та ровів вкривалися панцирем із каміння [6: 310-311]. Однак тривалий проміжок часу між існуванням згаданих культур робить малоймовірним припущення про використання населенням голіградського типу трипільських традицій будівництва укріплень. На нашу думку, голіградські традиції будівництва оборонних споруд мають переважно автохтонне походження.

Вибір місця для спорудження городищ зумовлювався не лише природною захищеністю. Городища переважно споруджували на західній стороні річкових долин. Відповідно причиною їх спорудження була поява загрози зі сходу. Штучні укріплення були більше розраховані на обхідний маневр, ніж на прямий штурм [4: 98]. Городища розташовувалися вздовж важливих сухопутних і водних шляхів, на переправах через річки. Зокрема, на нашу думку, городища Кривче, Лисичники та Городниця контролювали шлях вздовж р. Дністер; Федорівна і Лисичники - вздовж Серету; Гірське та Грушівське - шлях по р. Прут і шлях на Яблунівський перевал. Останні два городища могли також контролювати солеварні райони. Часто городища були політичними, економічними чи культовими центрами округи (наприклад навколо Лисичниківського зафіксовано 24 голіградських поселення [4: 92]).

Спорудження городищ свідчить про складну ситуацію, яка супроводжувалася військовими конфліктами чи їх загрозою. Причиною загрози для голіградських племен могла бути агресивність однієї із великих груп фракійського населення [4: 99] або кіммерійців чи інших кочовиків [5].

Своє існування голіградські городища припиняють у VII ст. до н. е. [4: 99].

Література

1. Граков Б. Н. Ранний железный век (культуры Западной и Юго-Восточной Европы). — М.: Изд-во Московского университета. — 1977. — 232 с.

2. Збенович В. Г. Оборонні споруди та зброя у племен трипільської культури. // Археологія. — 1975.-№ 15. -С. 32-40.

3. Крушельницька Л. Нові пам'ятки культури Гава-Голігради. //Пам'ятки гальштатського періоду в межиріччі Вісли, Дністра й Прип'яті. — К.: Наукова думка. — 1993. —

4. Малеев Ю. Н. Гальштатские городища в Западной Подолии и Прикарпатье. // Межплеменные связи эпохи бронзы на территории Украины. — К.: Наукова думка. — 1987. — С. 86-101.

5. Малеев Ю. Н. Причины возникновения гальштатских городищ в Поднестовье. // Проблемы скифо-сарматской археологии Северного Причерноморья (К 100-летию Бориса Николаевича Гракова). III Граковские чтения. - Запорожье. - 1999. - С. 163-166.

6. Мовша Т. Г. Городище трипольской культуры Жванец-Шовб. //Археологические открытия 1973 года. - М.: "Наука". - 1974. - С. 310-311.

7. Прохненко И. А. Городища Верхнего Потисья. //Carpatika-Карпатика. Випуск 5. Старожитності Верхнього Потисся та суміжних регіонів. - Ужгород: АТ "Патент". - 1998 . - С.55-69.

8. Свистун Г. Е., Чендев Ю. Г. Восточный участок обороны Мохначанского городища и его природное окружение в древности. //Археологічний літопис Лівобережної України. — 2002. — № 2.-2003.-№1.-С. 130-135.

9. Смирнова Г. И. Гальштатские городища в Закарпатье 1966. - С. 397-408.

10.  Тереножкин А. И. Предскифский период на Днепровском Правобережье. - К.: Изд-во АН УССР. -1961.-248 с.

11. Тимощук Б. О. Зустріч з легендою. - Ужгород: "Карпати". - 1974. - 127 с.

студ. 11 гр. істор. ф-ту Олена Беднарська наук. керівник - доц. Л.М. Алексієвець

 

Студентський науковий вісник. Тернопіль. - Випуск № 9. - 2004 р. - 160 c.


Чи була дана стаття корисна для вас?

Повязані статті

article Селище міського типу Отинія
Селище міського типу Отинія

  2-20-2007    Views: 1846   
article Селище міського типу Чернелиця
Селище міського типу Чернелиця

  2-20-2007    Views: 15715   
article Валентин Стецюк, Остап Туркевич Українська культура та історія Придністров'я у пам'яті народній
Валентин

  4-2-2007    Views: 1959   

Коментарі користувачів

Додати коментар
No comments have been posted.


.: Powered by Lore 1.5.4