ІСТОРИЧНЕ ПРИКАРПАТТЯ Glossary    Contact Us
Search  
   
Browse by Category
ІСТОРИЧНЕ ПРИКАРПАТТЯ .: Видатні постаті краю .: Григорій Вовк (Селянський). СВЯЩЕНИК ІЗ СЕЛЯНСЬКОЮ ДУШЕЮ

Григорій Вовк (Селянський). СВЯЩЕНИК ІЗ СЕЛЯНСЬКОЮ ДУШЕЮ

Григорій Вовк (Селянський). СВЯЩЕНИК ІЗ СЕЛЯНСЬКОЮ ДУШЕЮ

Іван ДРАБЧУК,

співробітник Національного

заповідника „Давній Галич”.

Людська душа – немов нитка, що в’ється крізь роки. Інколи вона ніби змотана у клубок і тоді її легко прослідкувати. А буває так, що вона заплутається і важко знайти, де у неї початок, а де кінець. А ще часто нитка життя обривається і губиться у невідомості.

Такою невідомою для нас видається доля священика Григорія Вовка (Селянського) та його родини.

Цей священик доводився дідусем відомій поетесі Вірі Селянській, яка збірки своїх поезій також підписувала давнім родовим прізвищем – Вовк. Її предки по лінії бабусі були Волянські – Йосиф і Марія – та мешкали у другій половині XIX ст. у с. Тюдів (тепер Косівського району).

За спогадами поетеси, їхня дочка Катерина вийшла заміж за священика, що походив з багатої селянської родини із с. Вовчинець коло Станіславова. Проте, переглядаючи відповідні документи в Івано-Франківському архіві, ми не виявили прізвища цього священика. Натомість у матеріалах про саму Віру Вовк натрапили на згадку про те, що у 1993 році, перебуваючи в Тюдові, вона розшукала і впорядкувала могилу свого прадіда Вовка. Очевидно, саме у сім’ї останнього 4 лютого 1871 року народився син Григорій. Правда, згідно з документальним підтвердженням, місцем його народження стало село Ганнусівка. Нагадаємо, прізвище поширене у цьому селі й дотепер. Хоча не можемо виключити й того, що родовим осідком носіїв цього прізвища у давнину міг бути згадуваний вище Вовчинець (тепер у межах м. Івано-Франківська). Згідно з метричною книгою с. Ганнусівка, Григорій народився у селянській родині Євстахія Вовка та Юліани з дому Барта.

Після закінчення школи, у 1892 році Григорій Вовк поступив у Львівську духовну семінарію, яку закінчив у 1896 році і 6 листопада був висвячений єпископом Юліаном Куїловським на священика. За правилами, перед висвяченням він мав право змінити своє прізвище. Про зміну прізвища Віра Вовк згадує так: „Людина він був дуже добра і чуйна, знав, що буде священиком у гуцульському селі. А гуцули – люди забобонні, для них вовк – це щось вороже, страшне. Це ворог, що краде й вбиває їхніх овець. Отож, вони не повірять священикові, котрий має таке ймення. Отоді він вибрав прізвище Селянський, що немовби наближало його до людей, серед яких він мав жити”. Додамо від себе, що це прізвище не тільки вказувало на походження пароха, але й ніби наближало його за будовою до прізвища Волянський, яке носила його мати. У згаданій вище Метриці зміну прізвища зареєстрували 20 серпня 1897 року.

Після висвячення о. Григорій Селянський працював спочатку в с. Рошнів Снятинського деканату при парохові о. М. Заревичу (з 26. 09. 1896 р.), пізніше – парохом у с. Тулуків Коломийського деканату (з 20. 03. 1905 року).

З 25 березня 1909 р. він переводиться на роботу в с. Вовчинець, де працює тривалий час. Із 1911 року о. Григорій був також завідателем у Колодіївці. У ті ж роки він заступає катехита при школі св. Алоїза у Княгинині.

Отець Григорій Селянський був активним у громадському житті, писав власні твори. За спогадами мешканця с. Вовчинець Іллі Миколайовича Ушка, саме під час праці священика у цьому селі в 1911 році було встановлено пам’ятник Т. Шевченку. Тоді на укріплення берегів Бистриці поїздом з Делятина привозили гірський камінь. Селяни вночі таємно перевезли кілька фір у село, а вже згодом майстри витесали з нього блоки для пам’ятника. Його внучка з гордістю про нього писала: „Мій дід – священик і поет”. Хоча у спогадах констатувала, що його книги „через обі війни позатрачувались”. А може ще десь можна їх відшукати? З дітей, які народилися у подружжя Вовків-Селянських, знаємо найстаршу дочку Оксану, що мешкала з матір’ю у Тюдові, та сина Остапа – батька Віри Вовк, лікаря за професією.

Як подає Шематизм греко-католицького кліру за 1925 р., о. Григорій Селянський помер 4 січня 1921 року у Вовчинці. „Розбиті мрії про нову Українську державу загнали його в могилу”, – написала у спогадах В. Вовк. Священик із селянською душею і прізвищем Селянський залишив по собі добрий слід. Однак, як бачимо, інформація про нього, так само, як і про його рідних, попередників і наступників, є дуже скупою. Тому дуже хотілося б, щоб прикарпатські дослідники із більшим запалом взялися за дослідження біографії о. Григорія Селянського. Особливо цікаво було б віднайти і проаналізувати його художні твори, щоб їх належно оцінити і повернути нашій літературі ще одну несправедливо забуту постать. Також звертаємось до усіх, хто є носієм будь-якої невідомої нам інформації про життя і діяльність цього священика-патріота, з проханням повідомити редакцію „Нової Зорі” (для автора публікації).

P.S. Орієнтуючись на повідомлення про смерть о. Г. Селянського, автор цих рядків із жителем Вовчинця Богданом Храбатиним спробували віднайти могилу священика на цвинтарі цього села. Однак пошуки виявились марними. З інших сіл, де він міг бути захоронений, залишаються Ганнусівка, Колодіївка або Тюдів. Тому просимо небайдужих людей прояснити дану ситуацію.

http://nz.com.if.ua


Чи була дана стаття корисна для вас?

Повязані статті

article ВОВК У КАРПАТАХ
ВОВК У КАРПАТАХ

  12-25-2007    Views: 162575   

Коментарі користувачів

Додати коментар
No comments have been posted.


.: Powered by Lore 1.5.4