ІСТОРИЧНЕ ПРИКАРПАТТЯ Glossary    Contact Us
Search  
   
Browse by Category
ІСТОРИЧНЕ ПРИКАРПАТТЯ .: Видатні постаті краю .: Родина Шухевичів

Родина Шухевичів

Родина Шухевичів

Розповідь про відому українську родину Шухевичів, просвітителів та духовних вчителів, які активно трудились задля блага своєї нації, віддавали за неї своє життя.

Шухевичі та посвоячені з ними родини Кисілевських, Левицьких, Рожанківських, Старосольських й інші у другій половині XIX - на поч. XXI ст. насамперед проявили себе у культурно-громадському, науковому і політичному житті українського суспільства в Європі (Україна, Польща, Чехія, Англія), в Америці (США, Канада) і Австралії.. Що ж це за родина, чим ми повинні завдячувати їй? Про це — в розповіді, присвяченій Всесвітньому з'їзду родини Шухевичів.

Рід Шухевичів походить із села Розвадова, що неподалік від міста Миколаєва на Львівщині. Перша згадка про це село датується 1467 роком. Тут жили селяни Шухи. Серед зареєстрованих в 1789 р. в Розвадові 146 господарів -11 було Шухів. Із них Іван Шух (1710-1810), який був одружений з Марією Гутковською, і в них було п'ятеро дітей, з яких — чотири сини. Його син від першої дружини Гавриїл (1759 р.н.) закінчив Львівський університет і виїхав до Росії мабуть у Петербург і став називатися Шуховим. Можливо відомий вчений інженер-математик Володимир Григорович Шухов був онуком Гавриїла. Найстарший син від другої дружини Симеон (1765-1832) жив у Львові, працював при фінансовому уряді і став Шуховським. Мав маєток у Миколаєві над Дністром, куди згодом переїхав і жив там до смерті. Два його брати Ігнатій (1770-1830) та Іоан (1774 - ?) залишились на господарстві у Розвадові. їхні родичі — селяни Шухи — і досі живуть у Розвадові.

Четвертий син Івана Шуха Євстахій (1778—1824) назвав себе Шухевичем і був священиком спочатку, мабуть в рідному селі, а потім у Раківці на Городенківщині. Педагог Роман Сколоздра встановив, що саме в Розвадові 12 серпня 1804 р Євстахій одружився. У „Метриці вінчаних села Розвадова за 1784-1848 роки" записано, що Євстахій. Шухевич був вихованцем (тобто учнем) духовної семінарії, мав тоді 26 років. Його наречена, тоді 14-річна Марія, була донькою Прокопія Леневича, шляхтича за походженням. Свідками на цьому весіллі були Іван Мартиновський, священик зі Станківців, і Тома Островський, професор (тобто вчитель) із Миколаєва. У Євстахія і Марії Леневич було восьмеро дітей, двоє з яких, Юліан і Осип, стали священиками. З цього кореня Шухевичів беруть свій початок дві родовідні гілки — Олієво-Королівська і Тишківська.

Олієво-Королівська гілка походить від отця Юліана Шухевича (31.15.1809 - 07.03.1867), який з 1836 р. був священиком у Саджаві, парохом в Грабівці коло Богородчан та Олієво-Королівці (1841 — 1867), який був одружений з Марією Величковською (27.03.1821 - 13.04.1880, Олієво-Королівка), дочкою о. Івана Вёличковського. В отця Юліана і Марії (з Величковських) було тринадцятеро дітей, з яких двоє померли малолітніми.

Найстарша дочка їх Юліана Шухевич (19.10.1836, с. Білі Ослави) одружилася 6 березня 1853 р. в Олієво-Королівці з священником Титом Бурачинським родом із Криворівні.

Найстарший син Теофіл (15.05.1850, Олієво-Королівка - 19.06.1918, с. Молодятин) - був парохом в Обертині, Брошнівцях на Буковині, а потім у Молодятині. Його син Павло (13.01.1880 - 26.12.1954, США) - працював прокурором на Буковині, у Кракові та Львові. З 1945 року - на еміграції в США. Його дружина - Ірина Величковська (21.11.1885, с.Вишнів на Рогатинщині - 02.1979, США), дочка о.Теодора і Ольги Шухевич, відом художниця, портретист й іконописець.

Дочка о. Теофіла Емілія (1889-1910, Коломия) - у 1907 р. вийшла заміж за о. Костянтина Балицького (1880, с. Спас, тепер Коломийського р-ну - 1936, с. Молодятин, тепер Коломийського р-ну). Отець Бапицький підтримував дружні стосунки з видатною українською письменницею Ольгою Кобилянською, яка в 1929-32 pp. приїжджала до них в гості в Молодятин.

Наймолодша дочка Балицького Любомира має двох синів, один з яких Степан одружений з Ольгою Буртняк-Бабій - відомою письменницею, організатором і генеральним директором першого народного телебачення Прикарпаття «Галичина», головним редактором письменницького журналу

«Перевал». Заслуженим журналістом України, нагородженою орденом Княгині Ольги третього ступеня, активною учасницею громадського життя. Вона була серед організаторів перших осередків Народного руху України і Товариства української мови на Івано-Франківщині, брала активну участь у Помаранчевій революції, визнана «Журналістом року в Україні» за репортажі, телепрограми та інтерв'ю у 2004 р. За віртуальну містерію «Нерон» (2001) О.Бабій удостоєна премії ім. Івана Франка.

Донька о. Юліана, Зузанна Шухевич-Кисілевська, ( 12.13.1855, Олієво-Королівка - 25.03.1927, с. Жаб'є-Ільці). Вийшла заміж за учителя Теофіла Кисілевського, сина о. Миколи Кисілевського, пароха Хлібичина Пільного, і Вікторії Бобровської, який 43 роки працював у Жаб'ї-Ільцях. В його домівці гостювали туристи з Наддніпрянської України і серед них — В. Дорошенко з Полтавщини, тоді ще студент Московського університету, а згодом відомий літературознавець і громадський діяч (07.08.1904), лікар В. Кобринський (14.08.1904), письменник Антін Крушельницький з дружиною і дітьми (влітку 1904-1906, 1911-1912 pp.), адвокат М. Міхновський із Харкова (27.07.1907), художник Ф. Красіцький із Києва (29.07.1907), композитор В. Безкоровайний (28.07.1908), мовознавець І. Панькевич (23.06.1909) та ін.

Осип Шухевич (04.01.1816, с. Раковець Городенківського повіту — 1870, с. Тишківці) - український греко-католицький священик, письменник і перекладач. Започаткував Тишківську родовідну лінію Шухевичів.

В Осипа й Анни з Кульчицьких (1822—1867), доньки отця Івана Шумила-Кульчицького, було 12дітей. Серед них Осипа, яка вийшла заміж за Лонгина Рожанковського (1836-1917), який був суддею в Золочеві та послом до Львівського сейму, їхній син Маркел (1871-1954) став військовим лікарем австрійського флоту в ранзі полковника, а його дочка Марія Кушнір (1909-2004) стала теж відомим лікарем-стоматологом.

Сини о. Осипа: Зенон (1842—1931) - парох у селі Тишківцях (1870— 1931), радник єпископської консисторії, віце-декан Городенківщини, інспектор шкіл Городенківського повіту, громадсько-культурний діяч.

Євген (12.03.1847 -17.07.1924) -священик у Серафинцях Городенківського повіту (1872 — 1880), Березові Вижнім (1880 — 1881), Красові (1881 —1901) та Підберізцях колоЛьвова (1901 —1924). Його дочка Євгенія (18.03.1875 — 1970, Терпилівка на Тернопільщині) стала дружиною письменника, етнографа і священика в Терпилівці (тепер Підволочиського р-ну Тернопільської області) Володимира Герасимовича (псевд. і крипт.— В.Г., Г-ч, В., Василь Трохимович, Кирик, Шпирка; 01.10.1870, м. Золочів, тепер Львів, обл.— 14.08. 1940, с. Терпилівка, тепер Підволочиського р-ну Тернопільської обл.). А син Степан (01.01.1877 — 06.06.1945, Амберґ, Західна Німеччина) — став відомим адвокатом, громадським і військовим діячем. Був оборонцем українців.

У серпні 1914 р. Степан Шухевич — заступник голови Бойової управи УСС у Львові, в 1914-18 pp. — отаман УСС, в 1918-19 pp. — отаман УГА, в 1919 р — комендант IV бригади УГА. Автор спогадів про визвольні змагання «Видиш, брате мій» та «Гіркий то сміх». Син Степана Іван (1918-1975) та онук Марко (1947 р.н.) стали відомими лікарями в Канаді та Австралії.

Серед славної когорти Шухевичів найвидатнішою постаттю в національно-визвольних змагагннях був генерал-хорунжий УПА Роман Шухевич. Совіцька влада переслідувала всю його родину.

28 червня 1941 р. у Львові був розстріляний його брат інженер Юрій, а в 1940 р. репресована сестра Наталія. Мати Романа Євгенія Шухевич-Стоцька, доужина наталія Березинська із своєю матір'ю Осипою були відправленя на заслання, а його малолітні діти Юрій (1933 р.н.), Марійка (1940 р.н.) передані в дитячий будинок у Донецьку. Згодом Юрій було ув'язнено, і він перебував на засланні більше тридцяти років.

Минуло 55 років з дня героїчної загибелі Романа Шухевича. Та кров героїв не пролилася марно. Вона живила національну свідомість наступних поколінь. На традиціях цієї родини виросло нове покоління борців-шестидесятників.

У наші дні все частіше згадується в засобах масової інформації про славну родину Шухевичів. Ім'ям головного командира УПА Романа Шухевича названо вулиці у Львові, Одесі, Івано-Франківську, Коломиї, Городенці; були організовані виставки "Родина Шухевичів", встановлені пам'ятні знаки (барельєфи, меморіальні дошки) на його честь. У с. Білогорці з нагоди 50-річчя УПА відкрито пам'ятник Роману Шухевичу, а на будинку, де була встановлена остання конспіратвна квартира, встановлена меморіальна дошка з барельєфом уславленого героя. А 23 жовтня 2001 р. тут було урочисто відкрито Музей головного командира УПА. У Львові, Івано-Франківську, Надвірній, Бурштині, Косові, Снятині відкриті музеї, присвячені національно-визвольній боротьбі.

На батьківщині родини Шухевичів у с. Тишківцях теж створено музей, а у серпні 1995 р. відкрито пам'ятник Романові Шухевичу (скульптор - А.Басюк). Були видані книжки П.Арсенича "Родина Шухевичів" (1995), "Володимир Шухевич" (1999) та декілька книг Г.Бурнашова про генерала УПА Р.Шухевича (1995-2004).

Так Україна вшановує пам'ять славної родини Шухевичів, діяльність якої в совітський час замовчувалась і фальсифікувалася.

Петро Арсенич, доцент, засл. працівник культури України

http://irp.if.ua/site/topicitem.jsp?category_id=37598730&item_id=479382853

 

Чи була дана стаття корисна для вас?

Повязані статті

article Родина Марка Черемшини
Красуня з роду бей Мурзи — до пари Марку...

  12-1-2006    Views: 2385   

Коментарі користувачів

Додати коментар
No comments have been posted.


.: Powered by Lore 1.5.4